Уляна: Не дозволю його образити

Коли Юля зателефонувала і запропонувати вийти у вихідний, сперечатися не стала. Чому б і ні, зайвий шанс заробити. Дівчина сказала, що планується дівич-вечір, бо скоро у неї весілля. Від сказаного, боляче кольнуло у серці. Бо я знала, хто наречений. Одразу розізлилася на себе! Яка різниця, на кому збирається одружитися Олексій? Цією нареченою буду не я. Сама зробила вибір три роки тому. Я не зуміла прийняти Олексія таким як він є… Останньою краплею стало, коли побачила, як смачно цілувався з рудоволосою кралею. Так і не зрозумів, що накоїв, але образився, коли покинула.

Сказала Юлі, що прийду у призначений час. Хоча і знала, що цей день стане черговим випробуванням. Хазяйка сказала, що на дівич-вечорі буде і наречений. Зауважила, що хоче похизуватися ним чи щось таке… Також не забула сказати, що заплатить удвічі більше за те, що працюю у вихідний.

«Думай тільки про гроші, які заробиш, - наказала собі, - наважилася працювати покоївкою заради мрії. Згодом вступиш до університету, платитимеш за нього і ні від кого не будеш залежати. Тримай це у голові».

Прийшла до будинку, коли Юля щебетала з подругами телефоном. Через годину прийшли і вони. Побачивши вродливих дівчат, вдягнутих у такі речі, що мені навіть і не снилося, відчула заздрість. Ніяково це визнавати, але дійсно заздрила. Чому так буває? Одним дівчатам дається все, а таким як я…

Не стала над цим довго думати і прийнялася накривати столика у вітальні. Порізала фрукти, зробила канапки. За вказівкою Юлі поставила пляшки. Мимохіть подумала, чи не забагато алкоголю.

-  Все поставила? - запитала Юлія, підходячи і розглядаючи накритий стіл, - акуратно все зробила, прямо як на картинці.

-  Дякую, - усміхнувшись, відказую я, бо дійсно приємно коли хвалять за виконану роботу.

-  Юля, - на плечі моєї господині повиснула одна з дівчат, - коли прийде Олексій. Так хочеться його побачити.

-  Згодна, - приєднується третя дівчина, - ми його бачили здалеку, не більше.

-  Я вам показувала світлини на телефоні, - говорить Юлія, - знаєте, як він виглядає.

-  Знаємо, але не віриться, що такий красень існує, - щебече Світлана, - здається, ти нас обманюєш. Узяла фотку з Інтернету і хизуєшся.

-  Ми поруч на світлинах, - парує Юля.

-  Підробила фотошопом, - говорить Ельвіра, надувши губки, - коротше, подруго, показуй свого нареченого.

-  Як тільки прийде, то він весь ваш, - сміється Юля.

-  Ловимо на слові, - не здаються ті.

Дівчата починають сміятися, а мені геть не подобається те, що чую. Обговорюють Олексія наче якусь річ. Заздалегідь ділять. Жодної поваги до хлопця…

-  Він красунчик, Юля, - говорить Ельвіра, - тобі реально пощастило, такого красивого хлопця отримати. Ще багатого й успішного.

-  Я б на менше не погодилася, - відказує та, - звісно, Олексій інколи дратує. Буває і так, що терпіти немає сили. Але як погляну на його звабливі вузькі стегна та на мужнє обличчя, то про все забуваю. Та й у кишенях у нього дещо є.

Молоді жінки знову сміються, оцінивши слова Юлії. Я відвертаюся, бо відчуваю бажання стукнути чимось гламурних краль. Не скажу, що ніколи не пліткувала з подругами, але…

Як вони сміють обговорювали Олексія? Хлопця, якого тут немає. Чи сподобалося Олексію те, що почув? Знаю тільки, що подібне не подобається мені. Щоб відволіктися, зціпивши зуби, розставила келихи для алкоголю. Чому я так переживаю? Хіба не все одно, що кажуть про Олексія?

«Не все рівно. Бо він хороший хлопець. Ніхто не має права обговорювати його, як красиву річ».

Та я нічого не можу вдіяти і знаю про це. Тому звертаюся до Юлії з питанням:

-  Я вже накрила на стіл. Яке подальше завдання?

-  Знаходитися тут і прислужувати, - відказує та, - після того, як погуляємо, прибереш.

-  То я буду на роботі допізна? - ввічливо уточнюю, - транспорт ходить…

-  Оплатимо таксі, не хвилюйся, - говорить Юля.

Не встигаю відповісти, як до вітальні заходить Олексій. Побачивши струнку постать чоловіка, всередині все стискається. Навіщо я погодилася працювати у цьому будинку? Знала, що не буде мені спокою. Але і піти так просто вже не вийде.

Олексій вітається з гостями, непомітне підморгує мені. Від чого шаріюся і відводжу погляд.

-  Олексе, - говорить Юля, - дозволь відрекомендувати тебе моїм подругам. Покажи себе! Нехай подивляться, який ти красень.

Дивлюся на молодого чоловіка, помічаю, як на обличчі спалахує вираз роздратування. Цілком розумію, бо кому сподобається подібне звернення. Бачу, як змушує себе стати перед дівчатами, а ті від захвату трохи не пищать.

-  Який він красунчик, - кажуть гламурні дівиці, - краще ніж на світлинах.

- Але тільки мій, - говорить Юлія, поклавши руку на плече нареченому.

Далі штовхає хлопця у крісло й сідає до нього на коліна. Палко цілує у вуста. Інші дівчата дивляться з цікавістю. Мені ж бажається вчепитися у волосся кожній з цих дівиць. Чітко розумію – не дозволю його образити. Не знаю, що там вони задумали, але не станеться нічого такого, чого б не хотів Олексій.