Олексій: Дівочі посиденьки

Знаходжуся на роботі, незважаючи на те, що сьогодні субота. Та яка різниця? Законні вихідні ніколи не зупиняли. Коли маєш власну справу, то готовий працювати цілодобово.

Поглянув у вікно, побачив, що сніг на вулицях вже зійшов. Сьогодні десятий день весни. З кожним днем стає тепліше. Вже скоро на деревах почне з’являтися зелень, потім гілки розквітнуть. Пригадую, як ми гуляли з Уляною, коли квітнули вишні і абрикоси…

Пригадавши це, зітхаю. Складається враження, що я був щасливим тільки з Уляною. Завжди у житті були дівчата і ось я зустрів вигідну партію. І саме тепер, коли вирішив, що життя влаштоване, ця шатенка знову вривається у моє життя. Десь у підсвідомості, голос шепоче, що я сам хотів її відшукати. Пригадується, як нишпорив соціальними мережами, але не зумів знайти. Разом з тим боявся, що дівчина має пару або навіть вийшла заміж. Тепер знаю, що Уляна, моя Уляна вільна. Тільки що робити з цією інформацією не можу до кінця зрозуміти. Уляна не хоче мати зі мною справу, як і тоді…

Я не дурний і розумію, що образив тендітне створіння. Але ж свого часу, дівчина дала слово, що сприйматиме мене таким, який я є. Тоді я вважався невиправним бабієм і зараз можливо також такий. Але заради Уляни готовий стати іншим. Змінитися.

От тільки… що робити з нареченою? Наш шлюб вже прописаний у контракті. Наші родини збираються поєднати бізнеси, для цього потрібно укласти шлюб. Нехай він фіктивний, але Уляна… вона ж така вперта. Не повірить, що з Юлею мене поєднують тільки папери.

Зателефонував смартфон, і я одразу зрозумів, хто телефонує. Прийнявши виклик, одразу промовляю:

-  Слухаю, мила. Вирішила зателефонувати своєму котику?

-  Вгадав, - голос Юлі звучить бадьоро, - проте головна причина не у цьому. Вирішила влаштували дівочий вечір. Запросила чотирьох своїх подруг. Тому коли прийдеш, не дивуйся, що нам весело.

Почувши подібне, кривлюся. Знаю подруг Юлії. Ті тупі курки завжди дратували. Особливо, коли починали загравати. Я люблю жіночу увагу, але у цьому випадку знатне дратує.

-  Юля, ви б не могли піти до кафе. Навіщо тягнути подруг до нашого дому?

-  Бо так зручніше. Ельвіра та Світлана звикли до домашньої обстави. Крім того, збираємося пошуміти. Ще я хочу тебе представити моїм подругам.

-  Хіба вони мене не бачили?

-  Бачили. Але з кожним днем ти все більший красень. Нехай дивляться та заздрять.

Знову кривлюся, бо розумію, що Юля вкотре збирається хизуватися. Мною в першу чергу…

-  Мені не подобається ця ідея, - зізнаюся, бо хотів провести вечір тихо.

-  Яка тобі різниця? Не тобі ж прибирати і прислужувати. Цим займатиметься Уляна.

-  У неї ж наче вихідний сьогодні.

-  Вийде понаднормово. Не розвалиться. Я заплачу вдвічі більше. Коротше, чекаю на тебе, коханий.

Скидає виклик, залишаючи мене стояти з телефоном. Отже, сьогодні спокійного вечора не буде. Юля не дозволить провести час в іншій кімнаті. Доведеться сидіти у колі тупих курок і слухати маячню про косметику, кавалерів і лахи, що прикупили за скажені гроші.

Та є тут і позитивний момент. Юля сказала, що прийде Уляна. Дівчина буде прислужувати багатеньким ціпам. Виникає бажання прослідкувати, щоб Юля і подружки не ставили себе вище за Уляну. Принаймні хоча б така мета буде, не стану настільки нудьгувати.

Коли повернувся з роботи додому, виявилося, що компанія вже зібралася. У вітальні стояв накритий столик, заставлений алкоголем. Не зрозумів. Юля планує напитися. Щось не хочеться, щоб сталося щось подібне.

-  Привіт дівчата, - вітаюся, дивлячись на три дівочі постаті, що вільно розкинулися на дивані, виставши напоказ стрункі ніжки.

Хочу спитати, де Уляна, але стримуюся. В наступну мить, до вітальні заходить Уляна з тарілкою нарізаних фруктів.

-  Коханий, нарешті повернуся. Сумувала за тобою, - прощебетала Юля, простягаючи мені руку, долонею доверху.

Підійшов до нареченої і поцілував їй руку. Грати роль я завжди вмів, важливо перед публікою зобразити ідеального нареченого. Побачив, як подружки заздрісне розглядають цю картинку. Краєм ока помітив, як на це поглянула Уляна. Поглянула і одразу відвернулася.

-  Який він у тебе красень, Юлька, - прощебетала одна з подруг, - ми коли побачили його вперше, зі Світланою сперечалися, чи не найнятий це автор.

-  У мене все справжнє, - Юля починає куйовдити мені волосся, після  чого бере за руку.

-  Сідаємо, дівчата та трохи побалуємо себе алкоголем. Настав час розслабитися.

Не встигаю зреагувати, як наречена всаджує у крісло і сідає на коліна. Пристрасно цілує у губи. Не бачу, реакції подруг, але відчуваю, що їм цікаво споглядати на подібне.

Повертаю голову і бачу, як на все це споглядає Уляна. Погляд блакитних, як весняне небо, очей, виглядає розгубленим й докірливим. Цей докір адресується не мені, а цим куркам. Але я сам не знаю, як реагувати. Десь відчуваю урочистість. Уляна сама від мене відмовилася, сказала, що, мовляв, у мене наречена. То й добре! Нехай тепер дивиться, як хлопця, який міг належати їй, торкаються інші…