Дотик сердець
Розділ 5
Багато часу минуло з тої пори… Про це нагадала їй струнка груша, яка, спершу, лишилася без осінньої сукні, а трохи згодом, нова, щодень біліша шуба почала спадати додолу – її новим дизайнером вбрання скоро стане Цвітуча пані Весна. Ні, вона ніколи не забувала про свого Товариша. Він як завжди снився їй безтурботними ночами, а в повітрі все ще нависав солодкий запах його листів. Вони все ще листувалися, ділилися одне з одним найсокровеннішим, тим, що іншим не наважувалися розказувати. Здавалося, все йшло добре. Звичайно він надіслав їй листа з виправданнями і численними «перепрошую, добра Пані», але чомусь вона тому не вірила. Не тому, що вважала його брехуном, а через те, що їй ті вибачення були непотрібні, вона й без них зробила висновки, про які він ніколи не дізнається. Він все частіше наголошував на зустрічі двох сердець, при цьому завжди вибачаючись за ту невдалу спробу побачитись. Та вона наче не помічала цих слів. А дарма…
На нього дивно діяла весна.
− Вчора видів-єм дівчину, що бігла боса, й весну увидів.
Марія Пітиляк
Дякую всім, хто читав цю новелу!
Мирного життя та цікавих роздумів!
#3081 в Сучасна проза
#2052 в Жіночий роман
Відредаговано: 04.05.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
