Дотик сердець
Розділ 3
− Чи все лиш образовану жінку можна любити?
Чому уста мовчать, коли очі так багато говорять? Може, це лиш сон? Та хоча би й сон! Нехай він не закінчується.
Чи цікаве йому спілкування з жінкою, старшою від нього на вісім літ? Чому ж він більше не надсилає листів? Чи бува не ображається, що назвала його бороду химерною? Руки воліють обняти його, серце каже пригорнути до себе, та розум мислить по-іншому.
Що значать ці листи? Літературна гра? Може, для неї – так. Але, здається, він тим не грався. Ці його листи – чи не репетиція мовчання, що почнеться скоро?
− Добра товаришко! Так файно, що я Вам цілу ніч снився, весело, що Ви мене любите і пестите, і силу чую, як Вас, такого доброго товариша, маю. Ви – то така жінка, така жінка, що хіба пари Вам нема – легоньку маєте руку і такі-сте правдиві дуже…
Руки у неї були і справді біленькі, жіночні. Сама вона була середнього зросту, з миловидним обличчям, яке обрамляло чорне лискуче волосся, з карими замріяними очима-намистинками…
#3029 в Сучасна проза
#2007 в Жіночий роман
Відредаговано: 04.05.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
