Відчини своє серце

   Мені поруч із ним так комфортно. Ніколи раніше я не відчувала себе так. Це почуття було таким незнайомим мені і я не розуміла, що відбувається в моїй душі. Серце й розум стали ворогами й в мені утворилась буря. Я боялась й водночас так хотіла. Можливо настав час залатати ті рани, що довго не могли загоїтись? Щодня, протягом довгих років я вставала із думкою, що сьогодні все зміниться. Я налаштовувала себе на це. Та тільки в мені завжди жив страх й він сковував усе моє тіло. Я була ув'язнена. Тіло окутували кайдани, що не давали змоги рухатися далі.

Деякий час ми довго йшли мовчки, виникла незручна пауза. Я не знала як продовжити розмову й розвіяти цю тимчасову тишу. Надворі вже почало темніти. Річард вирішив провести мене до дому для безпеки.

- Мене так це вивело...- сказав Річард

- Чому? По суті ти мені чужа людина і мої проблеми не повинні тебе хвилювати.

- Тому що...Ахх..Не знаю! Мені просто... Це нервує мене! Коли я побачив, як руки того покидька торкалися тебе...Злість охопила мене. Я не можу пояснити причини, не розумію й сам. Міа...ти мені подобаєшся...З тобою я можу відчувати себе в комфорті та щиро сміятися. Можна бути вільним та забути про все на світі. Всі проблеми зникають, коли ти поруч.

- Дякую..За такі теплі слова й за день.

- Я вдячний за те, що ти з'явилась в моєму житті.

- Знаєш, як завжди казала моя матір? Не буває випадкових зустрічей. Наша історія вже є написана й ми йдемо своїм шляхом. - сказала Міа

- Можливо це буде занадто "гучно"звучати, але сподіваюся, що шлях в нас буде спільний. Я не хочу тебе втрачати.

Міа відчула себе не зручно й просто промовчала. Молоді люди наблизились до її будинку й дівчина попрощалась із хлопцем. Він обняв її. так ніжно, що Міа відчула, як її серце пришвидшило темп. Їй не хотілось йти. З ним так добре. Але вже було пізно, тому потрібно було вже йти.

Коли я побачив її поряд з іншими чоловіками, то зрозумів, що хочу нею заволодіти. Тільки моя. Кохаю? Напевне ні. Хоча я й сам не розумію своїх почуттів. Просто вона інша, не така, як всі. Перша дівчина, яку не цікавили моє соціальне становище та врода. Вона живе у своєму світі й не впускає туди людей, але мені відчинила двері. Я старатимусь зробити все для того, щоб ввійти в її життя. Можливо це тільки бажання дістати річ, що мені не належить, але я старатимусь не ображати її й сподіваюся, що все буде чудово. Не буду покидьком! Вперше я відчуваю щось подібне. Цей милозвучний голос — зводить з розуму, а очі...ах..той погляд неначе океан в якому я щоразу тону. Ворожка! Приворожила мене! Іншого пояснення цьому — не має. В моєму житті було багато жінок, та все це тільки короткотермінові романи, які щоразу починались й завершувались однаково. Цього разу закінчення інше, хоча ні. Його не буде. Ще зовсім рано про таке думати, але я справді старатимусь. Міа...Ти будеш щаслива!

Я ще довго йшов й міркував над всім. Іноді здавалося, що я сходжу з глузду. Дівчина, яка ще декілька тижнів назад — була незнайомкою, стала тою, з ким я готовий почати справжні серйозні відносини. Можливо це здається вам смішним, але я у свої 30 - ть, не знаю, що таке сніданок в ліжко від коханої людини та спільний огляд фільму після важкого робочого дня. В мене були жінки. Багато. Та все це тільки для фізичної насолоди. Нічого більше. Ввечері познайомились, закрутилось — завертілось. Ніч, — проведена разом. А на ранок "бувай". Це цілком влаштовувало до зустрічі із нею. Щось в ній є, що так притягує...Я не можу висловити цього в словах. Розумієте, просто чоловік шукає комфорту. Якщо жінка вміє його дарувати, то стає неоціненною. Рідко буває так, що із людиною справді приємно розмовляти. "Я вчора зробила собі манікюр, — глянь який", або "Вчора переглядала ще один з улюблених модних журналів. Зараз в тренді червоний, а в мене сумочка — зеленого. ". Це тільки для прикладу. Щоб ви розуміли, окрім таких розповідей від жінок, — більш нічого не чую. А так хочеться відкрити комусь душу, поскаржитися на ще одну стерво — клієнтку чи ще щось типу цього...Тому я обрав її. І вона буде моєю.

Дорога від будинку Мії до мого — зайняла близько 30 - ти хвилин. В мене була машина, але я обожнював піші прогулянки. Коли ти за кермом — відчуваєш стабільний стрес. Я водій не перший рік, але все одно мушу бути уважний. Пішоходи та велосипедисти.. Вистачає на хвилинку втратити увагу або просто замислитись, як хтось — вибігає на дорогу. Раніше в мене був друг, який обожнював швидкість. Одного разу він повертався з роботи. День був дуже важким й стресовим, тому їхав в стані гніву з перевищенням швидкості. На дорогу вибігла дівчинка...Років 10...Він збив її. Смерть настала одразу. Цей хлопець був досить заможним й тому віддав всі свої статки батькам дівчини, а сам сів за ґрати. Раніше нас просили бути обережними за рулем, розповідали історії різних водіїв, але до тієї пори, поки сам не опинишся в такій ситуації — не зрозумієш. Тому я за кермом стараюся проводити мало часу.

Нарешті я дійшов до дому. Я жив сам. Після мого приїзду з Америки — купив собі будинок із великим подвір'ям. Я одразу його обрав. В ньому відчувався затишок й було приємно проводити час, а це так важливо..Хоча іноді було так пусто й самотньо в такому величезному домі..Раніше в мене була кішка, та нещодавно вона загинула... Мені було боляче втрачати єдиного друга, але це життя і я сподіваюся, що там їй краще. Моя матір злилася з тієї причини, що я живу не із ними. Власний бізнес, окремий будинок..Вона розуміла, що я віддаляюся й не хотіла цього допускати. Єдиний нащадок. В них свої плани на моє життя, та тільки не вдасться їм дійти цілі. Мені вже не 7. Я не той хлопчик, що завжди плакав при кожній шкільній виставі. Батьків ніколи не було, тільки няня. Раніше я всім серцем хотів дістати трішки їхньої уваги. Але не зараз. Більше це мені не потрібно.

Я зайшов у свою кімнату й врешті зміг насолодитися своїм теплим ліжком. Ось він — довгоочікуваний момент. Як же хотів просто полежати й не турбуватися жодними речами. Після напруженого дня — це свого роду антистрес. Я вирішив написати повідомлення для неї.

"Викинь всі турботи й переживання зі своєї голови. Завтра буде новий день в якому більш такого не повториться. Добраніч."

Вона довго не відповідала і я вже встиг засмутитися. Все як завжди.. Але врешті прийшла відповідь:

"Завдяки тобі, все чудово. Ще раз дякую. Добраніч."

Я посміхнувся. Від неї важко дочекатися взаємності. Льодяна дівчина. Раніше я думав, що вона байдужа до всього на світі, можна було зрозуміти це в її погляді. Але з кожною зустріччю, я бачив цю дівчину з іншої сторони. Вона хороша. Цю людину не цікавить особиста вигода, тому вона мене так манить. Міа не розмовлятиме з будь-ким, я це бачу.

Річард вирішив лягти поспати. Його очікував важкий день. Потрібно було встати раніше звичайного, тому що була призначена зустріч із клієнткою, яка могла його відвідати тільки вранці.

Мені було важко прокинутись, останнім часом дні були дуже насиченими і я морально й фізично був втомлений. Надворі була чарівна погода, у вікна світили теплі промені ранкового сонечка. Я піднявся й прийняв душ, після чого зробив собі чашку гарячої кави. Здавалося б в моєму життя все прекрасно. Величезний будинок, власна клініка, стабільність. Та чому ж в моїй душі така порожнеча? Одному так самотньо...Не хочу більш жити в ролі парубка.Досить.

Сівши у свою машину, я вирушив на роботу. Моя клієнтка вже очікувала мене перед входом в кабінет. Вона спішила, оскільки в неї був робоче відрядження в іншу країну. В дитинстві вона отримала травму, яка призвела до викривлення носової перегородки. Потрібно було робити септопластику. Жінка довго вагалася й боялася піти на це. Знаєте, консультації — це, напевне, найважливіше з усього процесу. Допомогти людині піти на такий крок у своєму житті — важко. Рідко бувають відважні люди, що не бояться змінити свою зовнішність. Тому справа лікаря — заспокоїти й допомогти подолати цей страх.Пластична хірургія завжди мене цікавила. Думка багатьох людей, що це - "гроші на вітер".

"Навіщо тобі збільшувати груди? В тебе вони й так були гарні."

Цю фразу мої клієнтки чують досить часто. Та тільки ніхто й не задумується над тим, що саме навколишні провокують на такі вчинки. До проведення операції ці ж люди осуджували й сміялися. Знаєте чому? Та тому що самі комплексували своєю зовнішністю й шукали недоліків в інших. Якщо хтось позбувся вади, їх починає це бісити. Чому хтось кращий від них? Або,наприклад, — ринопластика. Кожна жінка мріє про естетичний вигляд обличчя й нічого погано в їх бажанні не має. Лікар допомагає втілити мрію в життя й це чудово. Я радий, що обрав цю сферу й відкрив свою клініку.

Було близько 14 - тої. Час пообідати. Його секретарка завжди приносила гаряче лате й круасани. Навпроти клініки знаходилась кав'ярня, що було зручно для працівників. Річард вирішив запросити Міу на побачення й надіслав їй повідомлення. Дівчина відповіла одразу. Вона погодилась, написавши, що вдячна за допомогу й відмовлятись буде не ввічливо. Хлопець запросив її в кафе, що знаходилась на даху хмарочосу просто неба.

Наблизився час зустрічі. Річард швидше завершив робочий день й поїхав додому, щоб привести себе в порядок. Міа в цей час приймала гарячу ванну. Вона була щаслива й з нетерпінням очікувала тієї години. Дівчина оділа білу блузку й кльош — спідницю. Зробивши легкий макіяж й підібравши прикраси, Міа вирушила на місце. Річард очікував її там. Він приїхав швидше неї й вже встиг зробити замовлення. Там готували неймовірну пасту, тому хлопець обрав її.

- Привіт, ти швидко.. - Привіталась дівчина

- Привіт, так, швидше звільнився. До речі присідай.

- Так — так, звичайно.

- Як в тебе справи?

- Хмм, таке банальне запитання.. Що ж, від вчорашнього дня нічого не змінилось. Працювала весь день. Я вже завершую корегувати ще одну книгу. А в тебе як справи?

- Ха — ха, відповідь буде подібна. Теж весь день працював й довго думав про тебе. - сказав Річард

- Хмм, які гучні слова. - відповіла Міа.

- Я щирий. Вперше в житті я говорю такі слова. Можливо я й виглядаю, як бабій, та я жодного разу не брехав дівчині. Одразу ставлю пере фактом. Та із тобою все не так.

- "Дівчата люблять вухами". Тому мені приємно.

- Міа. Останнім часом ти непокоїш мої сни. Я завжди думаю про тебе. Хочу зустрітись, написати чи подзвонити. Мені цікаво з тобоюю розмовляти і я сумую за тобою, якщо довго не бачу. Тому, будь ласка, залишайся завжди в моєму полі зору.

- Я боюся...Мені так страшно довіритись тобі..

- Знаю, ти замкнута особа.Та прошу тебе, — спробуй. Просто будь трішки ближче. Не викидай мене зі свого життя. Дай хоча б один шанс.

- Мені здається, що ти хороша людина. Не можу бути впевнена, та щось всередині мене хоче бути поруч. Я можу покластися на тебе й це неймовірне відчуття. Тому, нехай все буде добре.