Розділ - 1. Танець Літнього двору

Я зненавиділа Рена не зразу, при першій нашій зустрічі мені тринадцятирічній дівчинці він видався чарівним прекрасним принцом, від його ідеальної краси моє серце забилось з божевільною швидкістю. А що ще могла відчути наївна дівчина-підліток? Пам’ятаю як дивилась в його неприродно насиченого темно-зеленого кольору очі й в голові тільки й крутилась думка «Чарівний принц». Що в принципі, щоб ви не подумали, що я геть чисто дурненька, являється абсолютною правдою - він дійсно чарівний принц. Принц Літнього двору фейрі. Дивлячись на нього, я мимоволі порівнювала його з чоловіками-моделями, яких мені доводилось бачити на сторінках модних журналів і вони явно поступались принцу красотою. Мені здавалось, що все в ньому ідеально: від статури до обличчя. Високі гострі вилиці, чуттєва лінія губ, прямий ніс, високий лоб на який неслухняними локонами падало чорного кольору волосся.

Того дня, я не могла відвести від принца очі. Це був мій, перший вихід у світ фейрійської аристократії. Ми прибули на свято з мамою, вітчимом і моїми двома сестрами: єдиноутробною і зведеною. Раніше, мене ніколи не брали з собою на бали, а особливо на бали, які організовувались при королівському дворі. По правді, мені завжди кортіло побувати на святкуванні фейрі, я чула багато розповідей про їхні забави, казали, що на них панують веселощі та магія. Мені, на той час, не здатній творити магію, дуже хотілось на це магічне дійство глянути своїми очима. Коли ж мого вітчима назначили у Верховну нарадчу палату лордів, то він отримав запрошення разом з всією сім'єю навідатись на святкування літнього сонцестояння в королівський палац. Члени моєї фейрійської сім‘ї й раніше бували на цьому святкуванні. Я думала, що вони, як завжди, поїдуть на його святкування без мене, але в запрошенні на цей раз, в знак особливої прихильності до вітчима, не було звичних рядків «Раді бачити представників дому Ясена», в запрошенні було перелічено кожного члена його сім‘ї поіменно в тому числі й моє. Перечити верховному королю Літнього двору, навіть в таких маленьких деталях ніхто не смів, а це значило лише одне, що я таки побачу магічне святкування власними очима.

Я ніколи не бувала на магічних святкуваннях фейрі не просто так, я не була фейрі, або точніше, я не була повністю фейрі: мій батько смертний, а матір вища фейрі - сід. Я бувала в гостях у матері лише декілька тижнів в році, а більшу частину свого життя проводила серед людей, у звичному для мене людському світі сповненому технологій, а не чар. Зовні я теж більше нагадувала людину, у мене були звичайні круглі вушка, можливо лише трішки гостріші за формою ніж в інших людей, але мені було далеко до гостровухих сідів. Всі вищі фейрі відрізнялись стрункою фігурою, їхні жінки на вигляд ніжні та тендітні, з вузькими стегнами та з акуратними невеликими грудьми. У мене вже в тринадцять років окреслювались широкі стегна, які здавались ще ширшими на контрасті з вузькою талією. Всі фейрі були обдаровані красотою, на фоні вишуканої красоти їхніх облич, моє мені здавалось занадто простим. Хоча у світі смертних я часто чула, що симпатична, але що таке краса смертних, проти краси цих чарівних створінь. Фейрі володіли вродженою здатністю до магії. У мене ж не було ніяких магічних дарів. Я виглядала, як проста смертна і здібності, в мене теж були такі як у звичайної людської дитини. Коли, я приїжджала погостити у Літній двір, то друзі сестер часто дражнили мене, награно дивуючись з того, що я напів фейрі, бо здається нічого мені від їхньої раси не передалось. Саме матір часто зупиняла їхні грубі жарти, але ніколи не виправляла їх, лиш довго дивилась на мене, думаю вона розділяла їхні погляди, просто не озвучувала в голос. Єдине, що могло вказати на мою спорідненість з цим народом, так це мої очі, незвичного яскравого небесно-блакитного відтінку - мамині очі. Чесно, я й сама вважала себе людиною, а не сідом. Можливо тому мене й ніколи не хотіли брати на святкування фейрі, бо людям, як любила повторяти моя зведена сестра, там краще не з‘являтись, але на цей раз, мені таки випала нагода побувати на їхньому святі, ще й у королівському палаці.

Пам‘ятаю, це радісне передчуття, яке мене охопило, адже одна з моїх дитячих мрій от-от мала здійснитись. До балу мені пошили довге рожеве плаття і навіть красиво вклали моє волосся, що було доволі непросто оскільки, у той час, я була підстрижена в короткий боб. На відмінну, від людей всі сіди жіночої статі, мали довге волосся, таким чином вони підкреслювали те, що належали до Вищих фейрі, чим дуже пишались, але це не сильно мене турбувало, через пару тижнів я назад вернусь у свій світ, тож можна проігнорувати зауваження матері й просто весело провести час.

Попавши в палац я була вражена ним, він який чимось нагадував мені суміш чарівного саду та стилю готики: багато рослин, які звивались по білих стінах, величезні вікна, частина яких була з вітражами, витесані в стінах фігури героїв древніх легенд, розкішні меблі та килими. Цей палац немов вишуканий ботанічний сад: багато світла, розкоші і рослин.
До того моменту, я ще ніколи не бачила такої великої кількості фейрі в одному місці: тут були не тільки прекрасні сіди, а й серед них можна було побачити зелених гремлінів, маленьких крилатих фей, брауні й інших представників чарівного народу. Деяких представників цих видів мені вже доводилося зустрічати, а деяких я бачила вперше, тож не могла втриматись і з цікавістю їх розглядала.
Ми стояли в довгій черзі придворних, яка вела до трону. Кожного високопоставленому гостю випадала честь бути особисто зустрітим королем.
Бути зустрітим - це гарно сказано. Швидше треба вистояти в живій черзі, як в супермаркеті до каси, щоб поклонитись Його Величності, інакше Лорд Літнього двору зразу лишить тебе всіх почестей на раз. Ось, що тоді крутилось в моїй голові, але ні при одному фейрі я не посміла б це сказати в голос, знаючи яку владу мають над своїми підданими королі Дворів фейрі. Я ж виросла серед людей і звикла до того, що в моєїй державі очільника держави вибирає народ способом голосування, раз на кілька років, тож була трохи незвична до монархії, яка була панує в царстві фейрі. До того ж враховуючи, що фейрі живуть дуже довго, тож правити один монарх може буквально століттям.