Глава 1. Дві паралелі

Світ Рене був виміряний.Вона була архітектором,і для неї все мало підкорятися логіці й точності.Кожен ескіз,кожен розрахунок на її кресленнях був частиною ідеальної мозаїки,яка формувала майбутній простір.У її квартирі планував мінімалізм,в книги стояли в алфавітному порядку.Вона вірила,що впорядковане життя - це запорука успіху та внутрішньої гармонії.

Її новий проєкт був грандіозний - реставрація старої будівлі в центрі міста,яку планували перетворити на сучасний арт-простір.Рене любила цей вид роботи:поєднувати минуле з майбутнім,надавати нового дихання старим стінам,які бачили століття.Вона розглядала чорно-білі фотографії будівлі,зроблені ще до початку ХХ століття.На одному з них була помітна невелика художня майстерня,і на мить Рене уявила,як хтось малює там, занурившись у світ фарб і форм.

Вона й не підозрювала,що скоро зустрінеться з тим,хто сам був утіленням цього творчого хаосу.

Ніл у той час, завершував свою останню картину. Полотно було залито кольорами,які, здавалося,жили власним життям. Він ніколи не робив попередніх ескізів. Його роботи народжувалися з емоцій,які він відчував у певний момент. Для нього світ був не полотном із прямими лініями,а безмежним океаном відтінків. Він жив у безладі,де на підлозі лежали пензлі,розлиті фарби та нескінченні замальовки.

-Це і є ти,-сказала його подруга Лілі, дивлячись на нове полотно Ніла. - Хаос,що має прихований сенс.

-Ти знову філосовствуєш, - засміявся Ніл.- Я просто малюю те,що відчува. Це все.

Він не знав,що незабаром його "хаос" зіткнення з "порядком" Рене,і це зіткнення змінить їх обох.

Їхня перша зустріч відбулася на вечорі в галереї. Рене була там,щоб обговорити деталі свого проєкту з куратором.

Ніл - щоб виставити свою нову колекцію,що мала назву "Безмежність". Його картини притягували Рене, незважаючи на її прагнення до логіки. Вона стояла перед однією з них - полотном,де синій колір переходив у чорний,а потім - у спалахи білого. Вона відчувала в ньому бурю емоцій,яку не могла пояснити.

-Чому ви так на нього дивитеся? - пролунав голос Ніла за її спиною. - Він вас бентежить,чи не так?

Рене здригнулася і повернулася до нього. Перед нею стояв високий чоловік із творчим безладом у волоссі та сяючими очима.

-Я... я намагаюся знайти в ньому логіку,-чесно зізналася вона.- Але не можу. Тут її немає 

-Логіки немає. Але є відчуття. Подивіться на нього не очима архітектора, в очима людини. Відпустіть контроль.

Рене мовчала. Вона не знала,що відповісти. Цей чоловік кинув виклик усьому,у що вона вірила. Вона зрозуміла,що її світ,де все мало бути сплановано,ніколи не перетнеться з його світом,де головне - інтуїція. Але в глибині душі вона відчувала, що її "ідеальний" світ щойно отримав свою першу тріщину.