Дотик до душі
З першим квітня, кохана
Краплі дощу повільно сповзали по вікні. З неба ще падали нові. Погода була похмура, але приємна. Крізь прочинене вікно заходило свіже, прохолодне повітря. Їй це подобалося. Така погода її заспокоювала.
Звук скрипіння дверей відволік її. За ним почулися кроки коханого. Вона повернулася. До вітальні зайшов він. Але обличчя в нього було дуже серйозне, що стало її хвилювати.
— Мені потрібно тобі в дечому важливому зізнатися, — заявив він так само серйозно.
Вона стала уважно слухати.
— Я тебе більше не кохаю. Ми розходимось...
Після цих слів їй одразу стало не по собі. Одразу здалося, що це їй сниться. Дихання збилося. Серце божевільно застрибало. Тіло затремтіло, ослабло, впало в жар, припинило слухатися. Ноги стали ватяними. Голова запаморочилась.
— Ш-що?.. — лиш хрипло змогла видати вона перед тим, як впасти.
— Кохана, ні! — останнє, що вона змогла почути від нього.
Далі — все.
Розплющила вона очі на дивані. Перед нею сидів наляканий він, тримаючи її за руку.
— З першим квітня, кохана. Пробач. Я дуже сильно тебе кохаю і нізащо б не кинув...
#929 в Різне
Відредаговано: 08.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
