Зубастий зате з серцем

Сергійко повертався зі школи втомлений і в своїх думках. Він доходив до повороту, що веде до його дому. Як раптом у траві почулося тихе, тоненьке бурчання. Хлопчик зупинився. За бурчанням пролунало гарчання, а потім скуління.
— Що це? — Подумав він.
Сергійко боявся підійти, але йому було цікаво. Він повільно став наближатися. Побачивши, що там, хлопчик здригнувся. У траві лежала якась смугаста тваринка. Сергійко уважно придивився і зрозумів, що це маленький тигрик. Він став його оглядати й помітив, що у нього поранена лапка.
Залишити тваринку страждати хлопчик не міг, тому забрав її з собою. Мама з татом віднеслися до тигрика зі співчуттям та турботою. Вони всі разом відвезли його до ветеринара. Там тигрику надали допомогу, і можна було вважати, що його врятовано.
Батьки стали думати, куди його діти, і вирішили, що віддадуть його в зоопарк. Сергійко став благати залишити тигрика в них, адже він йому сподобався. Мама з татом відмовляли, мовляв, на нього йтиме багато їжі та й взагалі він хижа тварина. Хлопчик заблагав ще сильніше, та батьки стояли на своєму.
Сергійко не думав здаватися, і тигрика все ж таки залишили. Вони дали йому ім’я — Смугастик. Хлопчик старанно піклувався про нього: завжди з ним їв, робив домашнє завдання, гуляв, грався і навіть читав на ніч казки.
Мама з татом дивувалися, як можна любити хижака. Їм було з ним дуже складно: на нього йшло три відра м’яса. Але що вдієш, якщо син з ним щасливий?
Тигрик ріс швидко, і це батьків лякало. Це ж хижа тварина, хто зна, що в нього в голові. Смугастик став зовсім великим, але не злим, а навпаки — лагідним і ніжним. Він до всіх підлещувався, терся, тулився носом до руки й при цьому муркав, наче справжній котик. Мама з татом трохи його вже полюбили, але тривога все ще була присутня.
Якось Сергійко гуляв по подвір’ю й захотів яблук. Яблука були височенько, тож він мусив вилазити на яблуню. Вони були кислі, і хлопчик хотів злазити. Та раптом побачив красиве червоне яблуко, що висіло ще вище. Сергійко вирішив не втрачати шансу й став дертися до нього.
Зірвавши яблуко, він повільно став спускатися. Аж раптом гілка, що була під ним, почала тріщати. Хлопчик став обережніше рухатися, та вона все одно не витримала й зламалася. Сергійко відчував, що це падіння легкими синцями не завершиться.
Та раптом, незрозуміло звідки, з’явився Смугастик. Хлопчик приземлився йому на спину і не поранився.
На крик прибігли мама з татом. Побачивши, що їхній син лежить на спині у хижака, вони подумали, що він хоче йому щось погане зробити. Вони схопили сина й побігли хутчіш ховатися. Але Сергійко їх зупинив і все пояснив.
Батьки були шоковані й не могли повірити в це. Невдовзі вони зрозуміли, що тигрик їм не ворог, а навпаки — друг. Вони припинили його боятися, всі разом пестили, любили й дякували долі, що він у них є.