Тепло серед холоду

Погода була приємна і тепла. Люди усміхнені, в яких явно був хороший настрій, проходили повз. А в Павла від початку дня все йде не так. Йому подзвонив брат і заявив, що вся спадщина передається йому, і що мама попросила передати, щоб він на її похорон навіть не з’являвся. Чоловікові було дуже боляче. За що? Чим він завинив перед своєю мамою, що вона з народження його ненавидить?
Павло не стримався і з відчаєм виговорив брату усе, що давно відчуває його душа. Його голос тремтів, у горлі стояв міцний клубок, очі набиралися сльозами. Брат лише слухав і сміявся.
Тим часом Софійка, що гралася на подвір’ї в пісочку, слухала горе свого сусіда. Їй було шкода чоловіка, і було боляче дивитися, як він страждає. І тут вона почула, як він з відчаєм і болем у голосі крикнув:
— За що ви всі так зі мною?!
…і вимкнув слухавку.
Павло схопив себе за голову і стримувався, щоб не заплакати. Чому в нього все не так, як у людей? Батько відмовився від нього і після його народження пішов з сім’ї. Мама вирішила, що в цьому винен він, і ненавидить його досі, навіть коли в неї давно інший чоловік. З братами й сестрами спільна мова ніяк не складається. Та ще й кілька днів тому з дівчиною розійшовся. Що за клята несправедливість?
Павло присів і дістав з кишені сигарету. Софійка вирішила не гаяти час і якось йому допомогти. Чоловік пускав у повітря дим і згадував ці болючі моменти. І тут до нього підбігає дівчинка з квіткою в руці.
— Мала, ти щось від мене хочеш? — Запитав він з нерозумінням, подавившись димом, що йшов їй прямо в обличчя — Ти б тут не стояла, а то дим іде прямо на тебе.
Дівчинка відходити не стала, а просто тепло посміхнулася.
— Це вам — Простягнула вона Павлові кульбабку — Іноді варто відпускати геть найрідніших нам людей, навіть коли це дуже боляче і здається неможливим. Мені мама так казала.
Чоловік не встиг сказати ні слова, як дівчинка розвернулася й побігла далі. Він не любив, коли інші лізли в його особисте життя. Але слова цієї милої дівчинки змусили його серйозно задуматися, і те, як вона подарувала йому квіточку, дуже розчулило його. Він довго дивився на неї і відчував, що хоч хтось зрозумів, як йому боляче, і не проігнорував.