Частина І. Глава 5

Цього разу мій ранковий підйом кардинально змінився. Я не чула приємної, але й водночас набридливої пісні британського рок-гурту. Моя кімнатка почала в прямому розумінні цього слова ходити ходуном, як при землетрусі. При цьому я чула гучний стукіт і по підлозі ходила вібрація. Внизу теж почалася паніка - я чула голосні та обурені крики.

    Не встигнувши толком розплющити очі, я схоплююся з ліжка і швидко спускаюся вниз. Моїм порушником спокою був дядько Френк, який озброївшись шваброю, бив нею по стелі. Побачивши мене, він припиняє своє заняття і відкидає «будильник» убік:

- Чудово, мала, ти прокинулася, - каже він. - Збирай косметичку і якнайшвидше.

    Я досі не розумію, що відбувається, тож просто стою з відкритим ротом. Повз нас пробігає мама:

- Френку, до чого такий поспіх? - Запитує вона.

- Сара, ти вже сотий раз питаєш мене про це, і я тобі сотий раз відповідаю, що так буде краще. Та й яка різниця, – продовжує він, – Ерік все одно вже не повернеться на роботу.

- Гей, а як же школа? – схаменулась я. - Адже канікули тільки через тиждень.

- Стейсі, я тебе благаю, тижнем раніше, тижнем пізніше, яка різниця? - пирхає Френк.

- А й справді, яка? – бурчу я.

    Патрік так і не дізнається, де я. А Аарон? Чому я в цей час думаю про нього, якщо мені треба радіти, що моя мрія збулася так швидко?

- А де дідусь? – питаю я.

- Вже в машині, у нього там ностальгія, - дядько важко зітхає і махає рукою.

– У нього це часто трапляється, – підтверджую я. – А наскільки ми туди їдемо?

- Ще не знаю, - Френк знизує плечима, - все залежатиме від обставин.

- І грошей, - встряє тато, який піднімається сходами.

    У нього в руках пачка м'ятих грошей та блокнот із ручкою. Він веде підрахунки і так завжди.

- Що щодо бензину? - Запитує Ерік брата.

- Заправив достатньо, - киває Френк, - думаю до Шарлотт цілком має вистачити, а там уже заправимося.

- Добре, - тато робить якусь замітку у своєму блокноті. – А що щодо платних доріг? Ти пам'ятаєш, вони там є?

- Не пам'ятаю, та яка різниця? Гроші у нас є, заплатимо, це не проблема, - відмахується Френк і йде до сходів.

- То надовго ми їдемо? - Запитую я батька.

- Не знаю, - кидає він і втикається у свої розрахунки.

   Ми ніколи з ним не мали нормальних стосунків. Я вже звикла до цього, тож, не зважаючи на те, що мене жорстко ігнорують, підіймаюсь до себе.

    На годиннику о пів на восьму ранку, до чого такий поспіх? Сьогодні вихідний день, хоча він би почався як завжди з музики, і я не поспала б по-людськи. Я беру свій рюкзак і починаю закидати туди всі необхідні речі. Одягнувшись у шорти та майку, я закидаю на плече рюкзак і починаю спускатися вниз, але відразу згадую про плеєр. Якби я його забула, це була б найнудніша подорож. Я кладу МР3 у маленький відділ у рюкзаку, і прощальним поглядом обвівши свою кімнату, спускаюся вниз і піднімаю висувні сходи.

    На другому поверсі вже нікого немає, тож я спускаюся вниз.

- Ми точно щось забули, - звертається мама до батька, потім переводить погляд на мене. - Ах, точно, Стейсі! Всі начебто на місці.

     Я закочую очі і плюхаюся на диван і вивчаю обстановку. Біля вхідних дверей стоїть купа речей: валізи, пакети...

- Бабуся з дідусем уже чекають! - забігаючи до хати, кричить Томмі.

    Він бере маму за руку і починає тягнути її до виходу. Мама звільняється від його хватки і, взявши за плечі, намагається утримати його на місці.

- Сью, що ти там?! – кличе вона молодшу сестру.

    Сьюзан виходить із кухні, уткнувшись у свій список. Вона спотикається об провід, але все ж таки залишається у вертикальному положенні.

- О! - Вигукує вона і, схопившись за провід, вставляє його в розетку. - Він якраз мені й потрібен.

На підлозі стояв пилосос, і за кілька секунд по всьому будинку лунає неприємний шум. Навіщо робити прибирання, якщо ми їдемо? Але зі Сью сперечатися марно, мабуть тримати будинок у чистоті, це у неї в крові, хоча це у неї не завжди виходить. Я закриваю вуха і спостерігаю за її метушнею з пилососом. До будинку входить дядько Френк і щось каже, але я не чую його, та й Сьюзен, на мою думку, теж. Він у два стрибки опиняється біля неї і шльопає її по попі. Тітка підстрибує, пилосос замовкає, Сара відразу закриває очі Томмі, а я в свою чергу закочую очі.

- Мала, ми вже виїжджаємо, а ти взялася за прибирання, - каже він, потім, вказуючи на двері, продовжує. - Ідіть вантажитися.

    Коли Френк поруч, тітка постійно заливається фарбою і крутиться на місці. Ех, вона досі вірить у принца на білому коні, але хочу запевнити її, що Френк не принц, тим більше в нього немає коня. Хоча якби був, то він скоріше був би під ним, а не на ньому.

    Тітка завжди беззаперечно слухає дядька, тож, кинувши пилосос, летить у передпокій і хватає валізи. Я теж підходжу до дверей і збираюся допомогти, хоча у нас у сім'ї не заведено підтримувати та допомагати один одному. Френк кладе руку мені на плече:

- Облиш, - каже він. - Допоможи мені краще перевірити тут все.

     Закривши всі вікна і перевіривши електроприлади, газ і воду, ми беремо речі, що залишилися, і зачиняємо будинок.

    Будинок на колесах уже стоїть на вулиці, його оточує вся моя родина.

- Ну що? - Запитує дядько, але у відповідь йому тиша. - Ця крихітка знову на ходу і готова підкорювати Штати.

- Скільки коштувало його відремонтувати? - Запитує Ерік.

    Він як завжди у своєму репертуарі – перше місце для нього це гроші.

- Та яка різниця? - відмахується дядько. - Твої бабки не постраждали, не переживай.

    Бабуся плескає в долоні:

- Діти, перестаньте сваритися, нам випало таке щастя, а ви сваритеся!

- Гаразд, - перебиває її Ерік. - Всі по місцях!

- Хто останній, той лишається вдома і нікуди не їде! - Кричить Френк і відразу заскакує в машину.