Тетяна з Віктором дивилися фільм, як в неї хтось зателефонував на мобільний. Вона відповіла:
- Алло. Я слухаю.
- Тетяно Сергіївно тут виникла така пропозиція – мовила директор приватної школи в якій працювала Тетяна Сергіївна.
- Я слухаю.
- Як ви ставитеся до того, щоб стати куратором п’ятого класу.
Пилипенко задумалася. Їй було важко вирішити, що робити. Адже одна справа якщо ти звичний викладач біології, а інша – якщо ти курируєш клас. В другому випадку відповідальності значно більше.
- А можна я подумаю – промовила Тетяна.
- Добре. Але рішення маєте прийняти до вечора. Знаєте що перетелефонуєте мені на мобільний коли вирішите, адже я маю поїхати сьогодні у відрядження. Номер знаєте?
- Так.
- От і домовилися. У вас є запитання до мене?
- Ні нема.
- Тоді як приймете рішення подзвоните. До побачення.
- До побачення – Пилипенко поклала айфон на стіл. Віктор одразу запитав в неї:
- Хто телефонував кохана?
- Наша директор. Сказала що я можуть дати курирувати клас.
- Ну так погоджуйся.
- Думаєш в мене вийде – Тетяна сіла на диван.
- Я більше ніж чим впевнений – він обняв її за плечі, бажаючи підбадьорити.
- Давай додивимося фільм і я подумаю – мовивши це вона, і перемикнула «паузу» на «грати».
Години через дві Тетяна Сергіївна перетелефонувала директорові і повідомила, що погоджується. Та подякувала їй і побажала успіхів.
Минуло декілька днів і наступило перше вересня. Пилипенко Тетяна йшла до класу в якому зібралися її учні. Сьогодні вона мала з ними познайомитися. Хвилювання в неї було велике, адже вона пам’ятала, з першої зустрічі варто зав’язати привітливу атмосферу. Тоді і працювати наступні вісім років було легко.
- Доброго дня – привіталася вона з учнями – Мене звати Тетяна Сергіївна Пилипенко. Відтепер я буду вашим куратором.
Знайомство з підопічними учнями пройшло успішно. Веселі хлопчики та дівчатка випромінювали радість і заряджали нею свою кураторшу. Тетяна Сергіївна на завершення промовила їм, щоб ще підняти настрій:
- Ну бажаю вам успішного навчання. Впевнена будемо в рейтингу кращими.
В кінці кожного місяця в їхній школи визначався рейтинг кращих класів, на основі успішності учнів. Це робилося з метою заохочення їх до стараннішого навчання.
Минув місяць. Тетяна поспішала на кураторську годину, яку проводила зі своїм класом щочетверга. В неї для них була приємна новина. Вона ввійшла до класу і привіталася зі своїм 5-Б:
- Доброго дня. Як справи?
- Нормально – загули діти.
За цей місяць що пройшов, Пилипенко полюбила кожного з них. Вона вже добряче знала кожну з підростаючих особистостей, їх характери.
- В мене для вас хороша новина. Ми перші в рейтингу серед п’ятих класів і треті по школі – куратор радісно сповістила їх.
Учні заплескали в свої долоні і радісно загули.
- Ви молодці. Я вами пишаюся – Тетяна похвалила всіх. Вона і сама була щаслива з того.
#3731 в Любовні романи
#1793 в Сучасний любовний роман
#441 в Молодіжна проза
Відредаговано: 11.01.2021