Розділ сімдесят перший

Останні дні літа добігали кінця. Тетяна пилисосила в спальні. Віктор в цей час щось готував на кухні. Звідти долинав запах печеного м’яса та томатів.

- Певно щось смачне вийде – мовила вона голосно.

- Скуштуєш дізнаєшся – він промовив з кухні.

Невдовзі вони сиділи за столом і смакували приготовленою стравою.

- Слухай давно хотіла запитати. Любий давай переклеїмо шпалери у спальні  – Тетяна поглянула на свого чоловіка.

Той недовго думаючи погодився. Він подумав, що і справді вже час змінити інтер’єр.

- Тоді давай сьогодні підемо до магазину.

- Може запросимо стиліста – запропонував Віктор.

- Ні. Ми що у двох не зможемо обрати.

Чоловік хотів було заперечити. Але побачивши її енергійний погляд, вирішив погодитися з нею. Тому невдовзі вони блукали поміж рядів одного з магазинів шпалер.

- Можливо ці коханий – дівчина показувала коханому шпалери в квіточках. Але той тільки заперечно кивав головою.

Вони пройшли ще один стелаж. Віктор показав на один зі зразків. Але вона не погодилася з ним.

Незабаром двоє, будучи стомлені і не можучи знайти спільної згоди, почали збільшувати тони в своїх голосах.

- Ти вічно пропонуєш якісь незрозумілі узори – злився Віктор.

- А ти вічно обираєш якісь темні кольори – бурмотіла Пилипенко.

- Краще я б взагалі не погоджувався робити ремонт. Там і так все файно.

Тетяна, надувши губу, промовчала. Вона розуміла, що сваркою не можна дійти згоди. Врешті-решт вони, обійшовши вдруге всі стелажі, зійшлися на прийнятному варіанті. Узор та колір задовольняв обох.

Вдома вони почали готуватися до переклейки. Тетяна з Віктором почала виносити з спальні меблі. Найважче виявилося справитися зі двоспальним ліжком, яке так і не хотіло пролазити в дверний отвір. Та якось їм це вдалося зробити. Повитягувавши все з кімнати, обоє Пилипенків почали здирати старі шпалери. Через якийсь час перед їхніми очима повстали оголені сірі стіни.

- Хух – Віктор подивився навкруги.

- Не втомився – сказала жартома Тетяна.

- Та ні.

- Пішли перекусимо. Щоб краще працювалося.

Поки вони їли бутерброди, вона запитала:

- А раніше хто клеїв шпалери.

- Наймали працівників.

- І ти не разу цього не робив?

- Ні. Тільки спостерігав.

- От ти даєш – засіялася Тетяна – нічого сьогодні я тебе навчу.

- Добре – погодився її чоловік, дожовуючи ковбасу з сиром.

Поклейка шпалер йшла повним ходом. Вони разом відмірювали полоси. Після чого він намазував їх клеєм, а вона залізши на стілець, притуляла до стіни.

Під вечір Пилипенко дивився на половину кімнати стомленими очима. Він відчував, що не проти знову перекусити. Але його дружина енергійно злазила і залазила на стілець. Він подумав: «І звідки в неї стільки енергії».

В один момент вона, злізши зі стільця промовила:

- Коханий я бачу ти втомився. Давай приклеїмо ще одну полосу. Якраз буде до кута. А тоді повечерявши, продовжимо.

- Ну ти і працьовита – мовив коханий і почав намазувати відрізаний шматок шпалер.  

Коли вони завершили вечеряти, Тетяна взяла кісточку і скомандувала:

- До праці.

Але у Віктора були інші плани. Він вхопив кохану на руки і поніс. «Куди »? – запитала дівчина, сміючись. ЇЇ коханий приніс її до залу і поклав на диван. По цьому, промовивши: «Досить працювати. Час відпочити» - ліг поряд біля неї.

- Дві полосочки.

- Ні.

- Одну.

- Ні – Пилипенко був непохитний.

- Фіг з тобою - змирилася вона – будемо відпочивати. Але знай ти лінивець.

- А ти надмірний трудоголік – радів він з того, що зміг її переконати.

 Невдовзі Віктор заснув. Та через деякий час прокинувся від того, що щось гуркнуло. Дружини поряд не було. Він ввійшов до спальні. Вона, як виявилося, сиділа на підлозі вся в клею і з шпалерою на голові.

- А що тут сталося – ледве стримувався Пилипенко дивлячись на дружину. Вона мала такий кумедний вигляд що гріх було не засміятися.

- Думала поки ти спиш приклеїти – Тетяна обережно знімала з себе шматок шпалер – та на стільчику посковзнулася і впала.

- Певно сама доля каже тобі, що час відпочити – таки засміявся Віктор.

- Але спершу потрібно прийняти душ – вона струшувала руками залишки клею.

Дякую, що читаєте цю книгу. Чекаю на ваші коментарі. І не забувайте ставити лайки)))