Розділ шістдесят третій

- Так не тисне? – питала Тетяна Віктора, поправляючи йому краватку.

- Нормально – погодився він.

- Ти красунчик – мовила, посміхаючись вона.

- Ти також. Ця сукня пасує тобі.

- Дякую. Ти не забудь взяти подарунок.

- Я пам’ятаю.

Невдовзі обоє вийшли на вулицю. В руках у Віктора був якийсь пакунок. Поставивши його на заднє сидіння авто, він сів на водійське місце. Поряд вже була Тетяна. Range Rover поїхав по дорозі.

Під’їхавши до заміського ресторанного комплексу, Руденко побачила велику кількість автомобілів на парковці. Віктор припаркував Range Rover і собі. Вийшовши з нього вони пішли в середину.

В залі ресторану ходила сила-силенна людей. Пилипенко вітався з декотрими з них, крокуючи кудись і ведучи за собою Руденко. Вони підійшли до якоїсь жінки та чоловіка. Ті одразу посміхнулися їм. Жінка обняла Віктора й сказала:

- Рада тебе бачити синку.

- І я мамо – посміхався той.

- Здоров будь – чоловік потиснув йому руку.

 Після чого Пилипенко показавши поглядом на Тетяну, відрекомендував її.

- Знайомтеся мамо і тату. Це Тетяна.

- А це – звертався він вже до Тетяни - моя мама Наталія Геннадіївна та тато – Сергій Федорович.

Мати Віктора поцілувала Руденко в щічки, промовляючи: «Я рада, що мій син знайшов таку гарну дівчину». Тетяна подякувала їй. Дівчині було приємно, що вона справила хороше враження на неї.

- О мало не забув. Ось ваш подарунок. Вітаю вас з річницею весілля. Це від нас – Віктор простягнув пакунок. Батьки подякували їм.

Минуло трохи часу і Пилипенко з Руденко пішли до столу взяти щось поїсти. Тут було велике різноманіття страв від рулетиків з хлібців до рійєт зі скумбрії. Раптово до них підійшов якийсь чоловік. Він промовив:

- О привіт Вікторе. Давно не бачилися.

- Що правда то правда – посміхнувся Віктор – знайомся це Тетяна. А це мій брат Ігнат.

- Радий знайомству. Віктор про тебе багато чого розповідав.

- І що саме – засіялася дівчина.

- Все тільки найкраще – махнув руками Ігнат.

Дівчина трохи збентежилася.

- Так потрібно привітати батьків. А то я через справи трохи запізнився – продовжував Ігнат.

- Ну тоді йди – сказав Пилипенко.

Залишившись у двох, Руденко запитала в нього:

 - Ти не казав, що в тебе є брат.

- Якось забув.

- Ви з ним майже не схожі.

- Ми не рідні.

Тетяна подивилася на нього запитально.

- Ми – продовжував Віктор – зведені. Мама одружилася на батькові вдруге, коли помер її перший чоловік. Ігнат це син від нього.

- Ого я не знала.

- Пішли потанцюємо – запропонував Пилипенко.

Танцюючи, в Тетяни виникло запитання, яке вона одразу запитала в нього.

- Слухай. А твого брата прізвище часом не Яковенко.

- Звідки ти знаєш – здивувався її кавалер.

- Це ти попросив його звільнити директора школи.

- А я й забувся, що ти працюєш в братовій школі. Так це я попросив. Не міг же той негідник працювати і далі.

Вона була згодна з ним. Вони продовжували танцювати.

Після завершення святкування сидячи в авто, Віктор запропонував Тетяні:

- В мене є пропозиція.  Кохана, давай ти переїдеш до мене.

- Ти хочеш щоб ми жили разом?

- Ну так.

Кохана задумалася. Раніше вона не міркувала на цю тему.

- Я маю подумати – сказала вона.

- Ну добре. Я не буду тебе квапити. Коли будеш готова скажеш.

- Гаразд. Домовилися – погодилася Руденко.

Віктор натиснув на газ і авто рушило з місця.

Якщо подобається, то чекаю на ваші вподобайки.