Розділ п'ятдесят восьмий

Тетяна з Віктором піднімалися трапом на борт літака. Якесь дивне негативне передчуття було в неї. Коли вона з Пилипенком сіли на свої місця, то вона сказала йому про це. Він на неї якось незвично подивився і промовив:

- Не хвилюйся мала. Все буде гаразд.

Руденко подумала: «І справді що може поганого статися». Вона пригадала, що колись читала в газеті про те, що літаки вважаються найбезпечнішим транспортом. Обнадіявши себе такою згадкою, вона заспокоюється.

- Я трохи подрімаю, а то знову невисьпався – Пилипенко промовляє до неї.

- Ага – киває дівчина у відповідь.

Віктор затикає вуха навушниками і закриває очі. Дівчині здається щось дивним, але вона не розуміє що саме. Придивившись на свого коханого, Тетяна розуміє, що раніше не бачила в нього таких навушників. «Цікаво коли він встиг їх купити» - міркує вона.

Політ триває далі. Як раптово літак починає потрушувати. У динаміку звучить голос стюардеси: «Шановні пасажири. Ми ввійшли до зони турбулентності. Прохання не панікувати. І залишатися на своїх місцях». Руденко почала заспокоювати себе. Вона поглянула на Віктора. Той міцно спав. Не бажаючи будити коханого вона просто торкнулася його руки. Заплющивши очі дівчина почала рахувати до десяти. Це її трохи заспокоїло.

Турбулентність ніби припинилася. Тетяна відкрила очі і поглянула в ілюмінатор. Щось було не так. Але Руденко не могла збагнути що трапилося. Тільки через хвилину вона зрозуміла, що літак стрімко падає. Дівчина почала будити коханого, трусячи за плече. Але він не прокидався. «О це так заснув» - міркувала вона. Паніка та страх охопила її. Серце почало гупати. Тетяна озирнулася навкруги – на її подив всі пасажири міцно спали. «Що ж це коїться» - ятрилося в неї голові.

Тетяна, нерозуміючі, що робить побігла шукати стюардесу. Але ніде нікого не могла знайти. «Потрібно рятуватися самотужки» – вирішила вона. Тому повернувшись назад на своє місце, вхопила Віктора за плече і потягла, намагаючись підняти. Та в наступну мить пролунав вибух і все пропало ніби в тумані.