Розділ п'ятидесятий

Тетяна Руденко вийшовши на вулицю, щоб піти на роботу мало не впала від побаченої несподіванки. Біля її гуртожитку стояв Віктор з новеньким скутером. Не потрібно було і гадати, що це значило. Вона підійшла до нього ближче і запитала:

- А це що таке?

- Ну це подарунок до 8 березня.

- Навіщо було витрачатися – обурилася дівчина – ти ж вже вчора подарував 200 гривень.

- Я думаю що тобі він потрібний. Ось тримай ключі.

Вона заперечила знову. Мовляв я б сама назбирала і колись купила. Але він наполіг на своєму:

- Так я буду знати, що ти в безпеці.

З цими словами Віктор поцілував її. Цей поцілунок і такі щирі слова змусили її підкоритися. Тим більше їй і справді набридло постійно ремонтувати старий скутер.

- Дякую дуже – промовила Тетяна.

- Покатаєш – запропонував Пилипенко.

- Ну як же тобі відмовити – погодилася вона.

Вони їхали вулицями міста. Вона чула як постукує її серденько чи то від адреналіну, чи то від того, що він обіймав її. Приїхавши до закладу харчування «Піца 24», Руденко, злізши зі скутера, запитала Пилипенка:

- Ну як сподобалося?

- Так було класно – сказав радісно Віктор.

- Ну то що покатаємося сьогодні ввечері.

Він погодився. Вони попрощалися і вона пішла в середину.

Сьогодні після свята замовлень практично не було. Тому Тетяна переважно сиділа на кухні і слухала радіо. Там звучала передача «Гороскоп на день».

«О цікаво, що мені на сьогодні» - подумала Руденко. Тож коли черга дійшла до її знаку зодіаку, прислухалася уважніше. Радіо транслювало в ефір:

«Любі Тельці. Сьогодні день має видатися вдалим. На роботі очікуйте на бонус. Ви на нього заслужили. Але, зірки застерігають, будьте обережні ввечері на дорозі».

- Ой – мовила стурбовано кур’єрка – це я сьогодні думала покататися з Віктором. То що може відмінити.

- Слухай менше тих гороскопів – пролунав голос кухарки – чи ти думаєш, що Федорович візьме і премію випише нам.

Та ніби почувши її слова до кухні зайшов їхній керівник. Він промовив посміхаючись:

- Дівчата зайдіть до мене в кабінет.

Коли працівниці, хвилин через п’ять, вийшли звідти, то Тетяна промовила до кухарки:

- Бачите перша частина гороскопу справдилася. Дали таки по сто гривень.

- Ти не бери собі дурного в голову – мовила та посміхаючись – ті складівники гороскопів логічно подумали, що вчора було свято і написали, що буде бонус на роботі. Молодці вгадали.

«І справді» - подумала Тетяна.  

Ввечері вона, опісля роботи, як і планувала, зустрілися з Віктором. Вони посідали на скутер і поїхали. Драйв та адреналін захоплював їхні серця. Вечірня поїздка була чимось неймовірним. В один прекрасний момент, Пилипенко сказав:

- А можна я покерую трохи.

- Ну давай – погодилася Руденко.

Він сів замість неї і вони продовжили рух. Раптово вона запідозрила, що Віктор їде кудись цілеспрямовано і тому запитала в нього:

- А ми куди їдемо?

- Зараз побачиш – посміхнувся він.

Невдовзі вони приїхали в парк.

- Давай пройдемося. Тут не далеко – промовивши це, він взяв її за руку і повів.

Невдовзі вони вийшли на невеличку місцину. Тетяна поглянула навкруги і сказала захоплено: - Яка краса.

- Це моє улюблене місце – мовив Віктор – люблю суди інколи приїжджати.

- Мені також подобається – погодилася вона з ним.

Віктор обійняв її та поцілував. Такого відчуття, як було зараз, вона ще ніколи не відчувала. Тепло його губ здавалося їй якимось рідним і не хотілося зупинятися.

Коли вона завезла його додому то промовила на прощання:

- Дякую тобі. Я так ще ніколи в житті класно не каталася.

- Я також – промовив він на те.

- Бувай.

- До зустрічі.

Тетяна завела скутер, натиснула на газ і зникла в темряві ночі.

Ніколи не думав, що напишу так багато. Але це тільки ще половина твору. Якщо вам подобається то очікую на ваші лайки. Вони мене надихають.