Розділ сорок четвертий

Віктор перегортував сторінку одного з веб-сайтів Інтернету, який продавав враження. Він пам’ятаючи, що Тетяна любить романтику. Тому вирішив організувати саме таке побачення.

Спочатку пошуки не приводили до потрібного результату. Адже на сайті для побачень пропонувалося переважно спільні масажі. Але таке дозвілля не підходило. Раптово він натрапив на одну з позицій. «О це те, що потрібно» - зрозумів Пилипенко. Тому і заповнив потрібні поля в формі для замовлення послуги.

Коли він перетелефонували і підтвердили замовлення, Віктор зателефонував Тетяні. Та одразу відповіла:

- Алло – звучав її голос.

- Привіт – мовив Віктор – що ти робиш?

- Та так їсти готую – відповіла вона, помішуючи молоко, яке стояло на плиті.

-  Зрозуміло. Я чого телефоную. Завтра я тебе запрошую декуди.

- А куди саме?

- Не скажу. Це сюрприз.

- Ну добре прийду куди скажеш.

- Ну тоді я заїду об десятій.

- Ранку чи що?

- Ну так не вечора ж.

- Ой зранку я не можу – мовила засмучено дівчина – я ж завтра на роботі.

- А чи не можна щось придумати. Бо я вже все організував.

- А може можна перенести на після завтра?

- Ні я боюся не вийде.

Тетяна задумалася. В принципі можна було попросити колегу підмінити. «Цікаво що він там підготував, що його не можна перенести» - міркувала вона.

- Зачекай. Я запитаю колегу. Якщо погодиться, то я прийду.

Віктор почав чекати. Руденко невдовзі перетелефонувала. Вона мовила радісним голосом:

- Ну тобі повезло. Колега погодилася замінити мене.

- Ото і добре – зрадів Пилипенко – значить завтра я заїду за тобою.

Завершивши розмову Тетяна розмірковувала про те куди це міг він її запросити і що вдягти. За своїми роздумами вона забула про молочну кашу, яка варилася на плиті. І згадала про неї тільки тоді, коли та почала вилазити з каструлі закипівши.

«От мрійниця» - подумала Тетяна, повертаючи ручку газової плити.  

Якщо сподобалося, то ставте ваші Подобається. Дякую зараніш.