Розділ сороковий

Тетяна вийшла з маршрутки. Незнайоме місто привітно вітало вечірніми вогнями ліхтарів. Ввійшовши до готелю дівчина озирнулася. Інтер’єр зроблений в арт-стилі, був затишний. Підійшовши до реєстраційного столу, Руденко помітила на ньому статуетку лева. Вона подумала: «Треба і собі буде купити, схожого на згадку про Львів».

- Доброго вечора – мовила привітно, адміністратор – чим можу допомогти?

- Я бронювала номер на Руденко Тетяна.

- Зараз подивлюся.

За хвилину Тетяна підіймалася сходами на другий поверх. Відкривши двері номеру 24, вона ввійшла всередину. Номер був затишний. Поклавши свої речі, дівчина вирішила першою справою прийняти душ.

До готелю під’їхало таксі. Вийшовши з авто, Віктор відкрив дверцята Анджелі та подав руку, щоб допомогти вийти.

- Тут гарно – промовила вражено вона.

- Пішли в середину – мовив він, взявши її валізку.

Коли вони підійшли до адміністратора, Анджела промовила:

- Ой яке гарне левенятко.

- Так миле – погодилася з нею адміністратор – чим я можу вам допомогти?

- Ми бронювали номер на Пилипенка Віктора.

Адміністратор глянула в комп’ютер.

- Ваш номер 25. Ось ваш ключ.

Видавши їм ключі, вона побажала гарного вечора.

Підійшовши до потрібного номеру, вони відкрили двері. Анджела ввійшовши в середину, промовила в захваті. О поглянь який балкон. Вона підійшла ближче. І тут за її талію обняв Віктор і притиснув до себе.

- Ну що бешкетниця попалася – мовив він ласкаво – зараз займемося  дечим.

- Ні я спершу до душу – сказала Анджела.

- Добре йди. Потім я після тебе – мовив він і відпустив її.

Коли вона вийшла з душу її мокре волосся зваблювало його. Він би залюбки кинувся на неї прямісінько зараз, але вирішив таки спершу помитися. Вийшовши з ванної кімнати, Віктор застав свою дівчину сплячою на ліжку. «От маєш» - подумав він і просто вкутав її. Вирішивши провітритися, Пилипенко вийшов на балкон.

Тетяна, після прийняття душу, читала свою тезу і передивлялася слайди презентації, які вона приготувала для доповіді. Невдовзі її очі стомилися. Вона відклала смартфон і поглянула в вікно. Нічне небо було прекрасне. Бажаючи поглянути на місто в цю пору часу, Руденко вийшла на балкон.

На балконі було прохолодно. Але її погляд впав на будиночки, які були знизу. Краса була неймовірна. Раптово її огляди перепив знайомий чоловічий голос. Прозвучало чітко та виразно: «Привіт». Вона повернулася вправо і побачила Віктора. Той дивився на неї проникливим поглядом і легенько усміхався. В її пам’яті зринули теплі спогади про нього.

Він і сам був схвильований. Зустріти її тут серед великого міста було повною несподіванкою. В його душі одразу прокинулося те почуття, яке мало було не забутим. Здавалося сама доля готувала їхню зустріч, так вміло забронювавши їм номери.

- Привіт – відповіла Тетяна, порушивши тишу, яка запанувала між ними.

- О це так зустріч – мовив він – ти тут чого?

- Я приїхала на конференцію. А ти?

- Та так по справах – збрехав він.

- А зрозуміло.

Він дивився на дівчину. Легенький вітерець погойдував її волосся. Вона задалася тепер ще гарнішаю і йому хотілося підійти й обійняти її.

- Ти сама? – не знаючи чого, запитав Віктор.

- Сама.

Нерозуміючі  навіщо він це зробив, Пилипенко переліз перетинку між балконами, яка була ніби бар’єром між ним та нею. Тепер подолавши бар’єр він опинився прямісінько напроти неї. Віктор торкнувся її волосся, а потім шкіри на обличчі. Руденко не заперечувала йому. Його дотик був, як і завжди неочікуваним та приємним.

- Тут холодно давай зайдемо в середину – запропонував він.

Тетяна, не розуміючи чому, послухала його і вони зайшли до її номеру. В середині вона відчула різницю в температури, між кімнатою і балконом. І легке тремтіння пройшло по її тілу.

- Гарно тут в тебе – мовив він і підійшов ближче до неї.

- А що в тебе за справи? – вирішила спитати вона.

- Та так. Дещо доручив зробити батько.

Віктор стояв біля неї впритул. Тетяна поглянула в його очі. Вона відчула себе поряд з ним слабкою і їх захотілося пригорнутися до нього. Він же, не можучи, більше стриматися, охопив її руками нахилився і поцілував. Можливо його дії були зухвалими, але чомусь полонили дівчину, примусили її шаленіти і пристрасно обіймати його. Незабаром вони обоє були в ліжку і гаряче кохалися.

Прокинувшись десь об дев’ятій ранку, Віктор побачив біля себе одягнену Тетяну. Вона промовила дот нього:

- Тобі напевно час йти. І взагалі наша ніч була помилкою.

- Чому? – не зрозумів Він.

Руденко нічого не відповіла, а просто простягла його айфон. Він гляну на екран. Там було декілька пропущених дзвінків від Анджели і смс від неї.