Розділ тридцять п'ятий

Віктор сидів за ноутбуком. Анджела сиділа поряд і щось розказувала.

- Я тільки хотіла завантажити фільм, а воно взяло і пішло щось незрозуміле.

- Не щось незрозуміле. А це самий звичайний вірус – рекламний модуль. Ти ніби не знаєш, що потрібно, щоб був антивірусник – він бубнів сердито.

- Та він є. Я його просто відключила.

- На фіга.

- Ну просто на сайті де завантажувала програму для скачки фільму було написано, що потрібно відключити антивірусну програму, щоб програма працювала ефективно.

- Анджело. Якщо програма просить відключити антивірусник, то всиновлювати її зовсім не бажано. Нормальна програма не буде такого просити.

- Ой котику ти не сердься – мовила ласкаво Анджела і торкнулася його волосся.

- Ти б спробувала б тепер сама все почистити, то б знала.

Закінчивши роботу, Віктор промовив:

- Все готово. З тебе кава і пиріжок.

- Зараз зроблю милий.

- І більше ніколи не відключай захист.

Вони сиділи на кухні і пили каву з пиріжками.

- Це ти сама пекла? – запитав Віктор.

- Ні в крамниці купила.

- Смачні. Мої улюблені з малино.

- А ти б хотів би, щоб я спекла – мовила Анджела.

- Та ні – відповів він.

- Я тобі наступного разу спечу – замахала руками дівчина. Хоча сама не разу не пекла. Але заради нього готова була навчитися.

Завершивши пиття кави, вони сиділи в неї в спальні і дивилися її дитячий альбом.

- Ось тут я пішла до першого класу. А тут я на морі – примовляла кожного разу Анджела.

- Ага – відповідав щоразу Віктор.

Потім вони дивилися її альбом з випускного. Потім він приніс свій. Анджела роздавлюючись кожну його фото, розхвалювала його. Йому не дуже подобалося її сюсюкання, але він промовчав. Віктор втомившись, ліг на ліжко і незабаром заснув. Але неочікувано його розбудив її крик.

- Ой знову біда!

- Що сталося? – лупав очима, не зовсім прокинувшись Віктор.

- Там знову поповзла ця фігня.

Анджела вказувала пальцем на монітор ноутбука по якому показувалися банери з рекламою.

- Що ти на цей раз зробила – мало не крикнув він.

- Ой зайчику не сердься – кліпала невинними очима Анджела – я просто зайшла на той сайт… ну де програма для фільму… ну дуже він цікавий думала таки скачаю… і там ну де програма прочитала, що проблему з вірусом вирішили і тепер можна скачувати без проблем. Але, короче обманули. Хоча, вони так гарно вибачалися на сайті за збій.

- Схоже ти не чула про соціальну інженерію – мовив Віктор, сідаючи за комп’ютер.

- А це що?

- Потім розкажу. А тепер посидь і помовчи.

- Мовчу, мовчу. Зайчику.

- І більше не називай мене Зайчиком – мовив він і почав виправляти все по новому.

- Добре котику – погодилася з ним Анджела.

Насправді вона просто вирішила знайти причину, щоб розбудити Віктора, який так неочікувано заснув. І тому спеціально запустила ту програму. Анджела хотіла мати привід, щоб зайнятися з ним сексом. Адже вона, декілька днів назад, прочитала на якомусь жіночому журналі, що чоловіка дивляться на відносини через призму сексу. Дівчина не хотіла його втратити знову і тому тільки він закінчив налагодження, всілася йому на нього і зі словами: «котик потребує нагороди» - почала його цілувати. Віктор не став заперечувати. І вже незабаром вони пихтіли вдвох на ліжку.

Мої любі читачи та читачки дякую вам, що читаєте цю книжку. Ви найкращі!

Чекаю на те, що ви натисните синю кнопочку Подобається. І вам не важко. І мені приємно.