Розділ двадцять дев'ятий

Тетяна та Андрій виходили з спортзалу де відбувалися боксерські поєдинки. Вони трималися за руки і посміхалися один одному. Якраз саме до будівлі і під’їхав Range Rover. З нього вийшов Віктор. Він підійшов прямісінько до Тетяни.

- Можемо з тобою поговорити?

Не очікуючи на його появу вона ледь зібралася з думками.

- Давай відійдемо – сказала вона Пилипенку. І обернувшись до Андрія мовила стурбованим голосом:

- Я тільки на хвилинку.

Віктор з нею відійшли в сторону.

- Ти з ним зустрічаєшся – запитав він прямо?

- Та розумієш – почала виправдовуватися дівчина, не знаючи, що сказати.

- Слухай я бачив пряму трансляцію всього цього і твоє інтерв’ю на рингу в якості його дівчини.

Руденко нічого було протиставити. Тому вона сказала:

- Так я з ним зустрічаюся. Вибач, що так сталося.

Віктор нічого не відповів, а просто сів до авто і натиснув на газ. Він не бажав більше з нею розмовляти. Коли Руденко залишилася сама, вона подумала, що можливо все склалося на краще, адже не потрібно було обирати між двома.

Тетяна повернула до Андрія. Той одразу запитав:

- Хто то був? І що він хотів?

- Та то був знайомий подруги – вигадувала на ходу вона – ну Віки. Я тобі про неї розповідала. Дещо їй просив зробити. В неї день скоро народження. І він готує їй сюрприз. А я допомагаю.

Закінчивши пояснення, Тетяна глянула в вічі хлопцю. «Чи повірить?» - гадала вона. З усього, що вона наговорила правдою було тільки те, що Віки дійсно скоро буде день народження.

- А зрозуміло – мовив Андрій.

- Пішли святкувати твою перемогу – радісно мовила вона, бажаючи закрити тему.

Піднімаючись ліфтом, Віктор розмірковував про те, що сталося. Його душу ятрили емоції, які він бажав комусь виговорити. Тому вийшовши з ліфту, він підійшов до дверей своєї сусідки Анджели і постукав. Відчинивши двері та запитала:

- Привіт. Ти щось хотів?

- Та поговорити.

- В мене купа справ. Я саме прибираю.

- Жаль – мовив Віктор, розвертаючись.

- А що сталося – запитала з цікавості вона?

- Та з дівчиною порвав. Добре я піду. Не буду тобі заважати.

Обличчя сусідки, неочікувано змінило вираз з суворого на лагідний.

- Ой стривай – мовила вона – раз така справа, то заходь. Я думаю моє прибирання почекає.

Віктор ввійшов до її квартири.