Розділ двадцять шостий

- Куди ми йдемо? – запитала з цікавістю Тетяна.

- Скоро сама все побачиш – мовив, посміхаючись Андрій.

Ось уже як з п’ятнадцять хвилин вони йшли засніженими вулицями. А все почалося з того, що Андрій зателефонував і промовив:

- Збирайся. Я хочу дещо тобі показати.

Вони ввійшли до якогось приміщення. Воно було все обшарпане. Здавалося тут стіни давно не «бачили» ремонтів. Подекуди штукатурка так повипадала, що і виднівся цегла.

- Це ми де? – запитала дівчина.

- Зараз побачиш.

Пройшовши трохи по коридору, вони ввійшли до невеличкого спортзалу. Тут стіни, в порівнянні з коридором, виглядали значно краще. В центрі був невеликий боксерський ринг. З протилежного від вікна боку висіло декілька груш. В одну з них боксував, якийсь хлопець. Побачивши, що хтось зайшов він перестав займатися й підійшовши до Андрія, простягнув руку для привітання.

- Привіт. Андрію – мовив він.

- Привіт. Познайомся. Це Тетяна. Тетяно це Максим – сказав Андрій.

- Дуже приємно – мовила Тетяна, посміхнувшись.

- Вирішив показати де я займаюся. Можливо і сама спробує.

- А зрозуміло – сказав Максим.

- Ну ти тут все роздивляйся. А я переодягнуся – сказав Андрій Тетяні і пішов.

- Ну тут в принципі роздивлятися і не багато – резюмував Максим, показавши рукою навколо. Після чого почесавши потилицю, продовжив гамселити грушу.

«А він кумедний» - розмірковувала Тетяна, обходячи навколо рингу – «Треба буде з Вікою його познайомити. Вона саме здається не з ким не зустрічається. Могли б разом гуляти».

Коли Андрій прийшов назад з переодягальні, то Руденко в нього запитала:

- Завжди хотіла знати чому ринги квадратні. Хоча Ring в перекладі означає кільце.

- Це тому, що раніше місце де проходили бої були окреслені колом. А вже потім для зручності його зробили квадратним. Але назва залишилася.

Тут до розмови приєднався Максим. Він цілих хвилин п’ять пояснював історію виникнення рингу в усіх деталях, які можна пригадати. Що в результаті Тетяна мало і не забула, про що питала.

- Він знавець з історії боксу – підсумував Андрій.

- Тепер ясно. Дякую, що так детально розповів – мовила Тетяна. А сама подумала, що напевно не буде знайомити Максима з Вікторією, адже та не була прихильницею довгих нудних монологів.

Доки Андрій робив розминку та тренувався, Тетяна спостерігала за ним. Його вправні рухи заворожували її дівочий погляд. Декілька разів він навіть пропонував і їй спробувати вдарити по груші, але вона відмовлялася.

Невдовзі Андрій, закінчивши тренування, почав розмову з Максимом про майбутні змагання. Їхня розмова поступово почала переростати про обговорення якогось боксера, яким вони обоє захоплювалися. Тетяна спочатку слухала, але потім від нудьги зайшла до месенджеру. Зрозумівши, хвилин так через десять, що його подрузі стало нуднувато, Андрій вирішив, що час вже йти.

Вийшовши на свіже прохолодне повітря, Руденко вдихнула його на повні груди. Йдучи назад додому, вона сказала Андрію:

- Ти, доречи, вправний боксер. Так впевнено тримаєш удар.

- Та то дрібниці – засміявся він.

- Коли ти казав в тебе змагання?

- Після завтра. В середу.

- Можна я прийду.

- О так звісно приходь. А то я забув тебе запросити.

Андрій обняв Тетяну, неначе підтримував, щоб вона не впала. Вони продовжували йти, а сніг продовжував падати, притрушуючи їхні сліди.

Ставте ваше Подобається!