«Якщо задля кохання людина здатна пороти такі дурниці,
то даруйте – я нізащо не буду закохуватися!»
Ульф Старк, «Диваки і зануди»
Наступного дня, Віктор ввесь день готувався до втілення свого плану. Рано вранці він поїхав на склад пиломатеріалів та купив дощечки. Потім з ними поїхав до знайомого столяра. Ввійшовши до його гаражу Пилипенко запитав:
- Ну то що зможеш зробити скриньку.
- Так до вечора буде готова.
- Ну от і добре. Я тобі за швидкість доплачу.
Потім Віктор поїхав до магазину і купив два сині полукомбінезони та картузи такого ж кольору. Повернувшись додому він вирішив перекусити.
Невдовзі прийшла пора забирати замовлення. По дорозі додому він забрав двох знайомих, які погодилися допомогти йому. В нього вдома ті переодягалися в спецодяг.
- Я думаю подарунок їй сподобається – мовив один з них.
Тетяна читала книжку на Букнеті. Раптом в двері постукали. Відкривши двері, вона побачила двох чоловіків в синіх полукомбінезонах зі дерев’яною скринею біля входу. Вона була чимала.
- Вам посилка – сказав один з них.
- Це що?
- Не знаємо. Наша задача доставити – почула Руденко у відповідь.
Скриню занесли до кімнати. Було видно, що вона важка. Розписавшись у відомості дівчина подякувала вантажникам.
«Цікаво, що там за троянський кінь» - подумала Тетяна і почала розв’язувати мотузки, якими була прив’язана кришка. Відкривши вона ойкнула і відскочила. Всередині була піца з мисливськими ковбасками, яку тримав Віктор.
- Ваше замовлення – мовив він, вилазячи звідти. І вони обоє засміялися.
Ну тепер заслужив на лайк?
#3729 в Любовні романи
#1792 в Сучасний любовний роман
#441 в Молодіжна проза
Відредаговано: 11.01.2021