Розділ дев'ятнадцятий

Тетяна готувала вечерю і пригадувала вранішню розмову з Сергієм. «Можливо не потрібно було так грубо» - міркувала вона.

- Ти вчора напився як свиня – сказала Руденко йому коли він прокинувся.

- Ой вибач так сталося. Розслабився.

- Непогано ти розслабився. Я тебе ледве до таксі довела.

- А ми що поїхали на таксі.

- Ні блін я пішки тебе мала тягнути.

- Вибач. Голова так розколюється. Дай щось небуть.

Дівчина дала вугілля.

- Невже не можна було нормально як в усіх людей – обурено Тетяна мовила до нього.

- Подумаєш напився. І чому ти мене повчаєш. Ніби в тебе так не було.

- Я тобі просто розказую.

- Нічого мені розказувати. Ти мені ніхто – мовив Сергій і замовк, зрозумівши, що сказав не те.

Але його фраза розлютила Тетяну і вона крикнула:

- Раз я ніхто то забирайся звідси геть.

Він почав було вибачатися за те, що бовкнув. Але дівчина вказала йому на двері. Тож йому довелося одягтися і піти геть.

Помішуючи суп Руденко, вирішила сама набрати його. Вона так і зробила. Відповідь прозвучала не одразу.

- Алло. А це хто – почувся ніжний жіночий голос.

- Це Тетяна. А де Сергій – мовила вона розгублено.

- А котик приймає душ. Йому щось передати? Чи пізніше перетелефонуєш.

«Котик» - подумала Руденко.

- Нічого не потрібно передавати – сказала Руденко і завершила дзвінок.

Вона сіла на стілець і заплакала вирішивши, що в нього інша. Невдовзі перетелефонував Сергій і підтвердив її здогадку.

- Так я зустрів іншу. Нам доведеться порвати – сказав він.

Сказавши все, що думає Тетяна завершила дзвінок. Її серце було розбито. Смуток оповивав її душу. Вона роздумувала, що в ній не так. Чому він так з нею вчинив?

Щоб трохи розвіятися дівчина вирішила прогулятися. Тож повечерявши, вона одяглася тепленько і вийшла з квартири.

Ідучи вулицями міста Тетяна пригадувала всі моменти стосунків з Сергійом. Навколишній світ ніяк не міг її відволікти та заспокоїти. Та несподівано вона зустріла Андрія, хлопця який її захистив в барі. Він посміхнувся їй.

- Привіт. Прогулюєшся.

- Так – відповіла Руденко.

- Я також. Давай я зроблю тобі компанію. Разом веселіше.

Вона погодилася і вони пішли вдвох. Під завершення прогулянки Андрій сказав Тетяні:

- З тобою цікаво. Може зустрінемося завтра.

- А давай - погодилася вона з ним.