Розділ п'ятнадцятий

Помалу Віктор з Оленою почали зустрічатися. Ну вірніше було сказати, що вона вешталася всюди за ним. Йому було кепсько на душі і він не був проти того. Всі його знайомі, які добре його знали, дивувалися, що в нього з’явилися серйозні стосунки. Декотрі навіть встигли заключити парі на те, що він таки одружиться на ній.

Пилипенко навіть почав звикати до неї. Вже навіть змінив свій статус в фейсбук. Але прокинувшись після однієї ночі проведеної з нею ночі, він задумався, куди все йде. Ні вона була гарною дівчиною, але щось було не так. Не могла вона зайняти те місце в його серці. Не зачепила його парубоцьку душу. По розмірковувавши на кухні за філіжанкою кави він вирішив, що прийшла пора завершити ці стосунки. «Напевно краще все припинити зараз, ніж коли все зайде занадто пізно. Сьогодні вранці все поясню» - вирішив Віктор.

Рано вранці його розбудили її теплі поцілунки. Відкривши очі, він побачив радісне її обличчя.

- Слухай – мовила вона йому – моя сестра вчора запросила нас на її весілля.

«О господи» - подумав Віктор.

- Я сказала ми прийдемо. Ти ж не проти.

Віктор хотів було заперечити, але поглянувши на її щасливі очі вирішив, що перервати стосунки можна і потім. Тому люб’язно посміхнувся:

- Ні я тільки за.

- От і добре. Тоді вставай. Підемо обирати мені вечірню сукню. Я перша до душу – і з цими словами дівчина з каштановим волоссям вискочила з ліжка і побігла до душу.

Віктор картаючи себе, що не зміг порвати, повернувся на бік, щоб до дрімати поки вона буде митися.