Розділ тринадцятий.

Тетяна поверталася додому. Поряд з нею йшов її рятівник. Він був високого зросту та мав спортивну форму. Біля нього вона почувалася захищеною. Руденко запитала в нього:

- Вибач. Я не запитала як тебе звати?

- Андрій.

- А я Таня. Ти займаєшся якимось видом боротьби. Ти так швидко вложив тих двох. Я навіть і не встигла зрозуміти як.

- Так я займаюся боксом.

- Зрозуміло. Дякую тобі ще раз.

- Головне що ти ціла.

Далі вони шли мовчки. Співрозмовник виявився неговірким. Але його кроки були сповнені впевненості, погляд чітким. Можливо саме цим він приваблював Тетяну. Руденко оглянула його і чомусь уявила оголеним з купою біцепсів.

- А ти там давно працюєш? – перервав Андрій мовчанку.

- Недавно. Але після цього випадку напевно звільнюся.

- Зрозуміло. Можна таке питання. А можна твій номер телефону? – було зрозуміло, що він трішки хвилювався.

Дівчина завагалася. В неї вже був хлопець. Але відмовити Андрію, який врятував її, вона не могла. Тому продиктувала номер.

Біля своєї багатоповерхівки Тетяна побачила якусь знайому фігуру. Вони підійшли ближче. Як виявилося біля під’їзду стояв Сергій. В руках в нього був букет квітів.

- Привіт – мовив він Тетяні.

- Привіт. А ти чому тут?

- Приїхав. Вирішив зробити тобі сюрприз. А це хто? – сказав він, глянувши ревнивим поглядом на незнайомця.

- Це Андрій. Він мені сьогодні дуже допоміг. Я тобі піднімемося все розкажу.

- Я певно піду – озвався Андрій.

Залишившись вдвоє, Сергій мовив до Тані:

- Я так за тобою сумував.

- Я також. Давай піднімемося до мене і поп’ємо чай. Але господарка квартири може рано лягати спати. Тому тихенько.

На кухні вони сиділи пили чай і тихенько розмовляли. Тетяна розповіла про сьогоднішню прикру пригоду. Сергій обійняв її співчутливо. Його обійми був теплими, але з пам’яті виринув чомусь образ нового знайомого. Пригадалася його спортивна фігура, сміливий погляд.  «Ні я не повинна думати про Андрія» - спробувала вона прогнати спомин про рятівника, глянувши пильно на Сергія.

- Чому ти так на мене дивишся – запитав він, поглянувши в її розширені зіниці.

- Думаю чи міцно спить господарка – сказала грайливим голосом Руденко. В душі вона відчувала потребу в тому, щоб розслабитися.

- В сенсі?

- Пішли покажу тобі свою кімнату – мовила на те Тетяна. І вони вийшли з кухні.

Зо дві години Руденко лежала і міркувала. Поряд посапував Сергій. Вона думала проте, що файнішого хлопця ніж він немає. І нафіг їй здалися всілякі там багачі Віктори чи накачані спортсмени Андрії. Тому повернулася на бік і обняла його.

Дякую за ваші лайки.