Віктор сидів в барі «Козачок». До нього підійшла Тетяна, принісши його замовлення. Коли вона розставила всі тарілки, він помітив поміж них чорний футляр. Не потрібно було і здогадуватися, що в ньому.
Віктор встав з місця і пішов за нею. Біля входу до службового приміщення адміністратор хотіла зупинити його:
- Чоловіче суди не можна.
Але він зробив вигляд ніби не почув і ввійшов туди. Знайшовши Тетяну він підійшов до неї та взявши її руку поклав туди футляр. Дівчина від несподіванки зовсім не пручалася.
- Якщо я щось дарую, то назад не приймаю – мовив Віктор.
Поглянувши їй в самісінькі очі, він розвернувся і пішов. Вона залишилася сама в роздумах. Його брутальність спантеличила її. Спершу Тетяна хотіла піти знову і віддати річ, але подумавши вирішила, що це марно і не потрібно робити більшого цирку. Тут Руденко відчула якийсь погляд на собі. Обернувшись вона зрозуміла, що то з ревністю в очах на неї дивилася Марина. Коли їхні погляди перетнулися, остання просто вийшла з кухні.
Наступного дня адміністратор зібрала колектив.
- В нас сталася така ситуація, що помічник кухара захворіла. Хтось може її підмінити.
- Я можу – визвалася Марина – я колись працювала на подібній посаді.
- Ну от і добре.
Клієнтів сьогодні, на диво, виявилося багато. Тетяна тепер була змушена працювати за двох офіціанток. Тому під кінець робочого дня вона ледве пересувала ноги.
- Дівчатка. Я сьогодні щось почуваюся не добре. Думаю ви в трьох справитеся – мовила адміністратор, залишаючи їх самих.
- Звісно. Та тут до закриття залишилося менше години. Певно сьогодні вже ніхто не прийде – сказала Марина.
Та не вгадала, бо не пройшло і п’яти хвилин, як до кафе зайшли двоє чоловіків. Вони були високого зросту. Один з них наголо побритий. Обоє змахували на ділків з 90-х.
Тетяна підійшла до них прийняти замовлення. Той, що був лисим сказав:
- Неси нам пива, водяри та курку гриль.
Тетяна відходячи від їхнього столу почула, що один другому сказав:
- Поглянь яка краля. Так би і вдув би їй.
Ці слова насторожили Руденко. Їй це не попадалися такі клієнти.
- Що знову вони? – запитала кухарка Марину.
- Так – відповіла та.
- А хто вони – запитала Тетяна.
- Та грубіяни ще ті – пояснила її колега.
Віднісши алкоголь клієнтам, Руденко повернулася на кухню і побачила як кухар кудись збирається.
- Ой дівчата. Мені тільки що телефонувала дочка. Онучка потрапила в лікарню. Самі справитесь. Курку я вже поставила розігріватися – сказала кухар і вийшла.
- Ну добре – погодилася Тетяна. Їй звісно не хотілося залишатися вдвох з Мариною. Але вона розуміла ситуацію кухарки.
Не минуло і п’яти хвилин, як двоє клієнтів покликали офіціантку. Тетяна підійшла до них. Половина пива вже була випита і ті вже були значно напідпитку.
- Де наше замовлення – гаркнув один з них.
- Зараз за хвилину буде – мовила Тетяна.
- Швидше шивели булками – сказав інший з них.
Марина згадувала Віктора, який не звертав на неї ніякої уваги. «Зате вподобав Тетяну» - міркувала вона – «І що тільки гарного він в ній знайшов. В мене і цицьки більші. А їй ти подивися подарунки носить. Але нічого я їй покажу». Поміркувавши ось так, вона взяла солянку і добряче трусонула на готову курку. Коли Тетяна понесла замовлення, Марина дістала з бару пляшку горілки і налила собі.
- Ось ваше замовлення – сказала Руденко, сталячи на стіл курку гриль.
- Мо присядеш до нашої компанії – мовив один з клієнтів.
Та Тетяна нічого не відповіла і просто пішла геть. Та не встигла вона зайти до службового приміщення, як ті двоє погукали її.
- Ти що на принесла – крикнув на неї клієнт, вдаривши кулаком об стіл.
- Курку – випалила збідніла офіціантка.
- Я бачу, що курка. Хто її готував?
- А що сталося?
- Та вона пересолена. Клич сюди кухара розберемося з ним.
- Живо – крикнув в слід другий відвідувач.
Руденко не розуміла, що сталося. Адже вона знала, що кухар ніколи не пересолювала. Ввійшовши до кухні Тетяна побачила Марину, яка дивилася на неї п’яними очима і посміхнувшись лукаво сказала:
- Що панам курочка не сподобалася?
Зрозумівши в чому справа Тетяна повернулася до гостей. Єдине вона не розуміла, чому її колега так вчинила. «Що я їй такого зробила»? - міркувала вона.
- Я вибачаюся. Давайте вам поверну гроші.
Один з клієнтів встав і мовив:
- Я прийшов суди, щоб отримати задоволення. Раз я не поїв то порозважаюсь з тобою.
Руденко хотіла втекти, але клієнт схопив її за руку зі словами «Куди» притяг до себе. Його кореш підійшов з іншого боку і мовив:
#3731 в Любовні романи
#1793 в Сучасний любовний роман
#441 в Молодіжна проза
Відредаговано: 11.01.2021