Розділ дев'ятий

Пізно вночі Руденко сиділа на ліжку в орендованій кімнаті і переписувалася з Вікторією. Та розповідала про новий рецепт торту, які вона спекла вчора. Та раптом Тетяні написав в вайбері Сергій:

Сергій: «Привіт. Не спиш?»

Тетяна: «Ні.»

Сергій: «Я також.»

Сергій: «Що в тебе нового?»

Тетяна: «Та нічого такого. Завтра пишемо модульні тести онлайн. А в тебе?».

Сергій: «Та також нормально.»

Сергій: «Тобі треба виспатися дозавтра»

Тетяна: «Висплюся не переживай)))»

Сергій: «Так лягай спати!»

Тетяна: «Чого пристав ляжу.»

Тетяна: «А ти чому не спиш? А?» смайлик, який погрожує пальцем.

Сергій: «Мені можна, бо в мене завтра немає тестів. А ти маєш відпочити»

Тетяна: смайлик, який плаче та сміється «Ти ніби моя мама.»

Сергій не відповідає. А починає телефонувати з відео зв’язком.

- Ось так краще – мовить він усміхненим в камеру – то вже давно тебе не бачив. Ніби один день, а неначе вічність.

- А хто то там в тебе ще – запитала Руденко про хлопця, який сидів позаду Сергія.

- А то мій друг Антон. – пояснив Сергій.

- Привіт – помахав рукою хлопець.

- Тобто вам можна в пів на першу гуляти, а мені ні – мовила суворо Тетяна до Сергія.

- Та ми просто посиділи. Завтра і ти зможеш сидіти хоч до трьох. А сьогодні… – почав виправдовуватися той.

- Нічого мені розповідати, що я мушу робити – сказала на те Тетяна і завершила з’єднання.

Її розлютило, що він так себе вів, неначе мав якесь право командувати. Вона не дозволить цього ніколи. Руденко закривши вайбер почала дивитися відео в Youtube.

За п’ять хвилин після переписки, вона вже читала повідомлення з вибаченнями від Сергія, але вирішила проігнорувати його повідомлення. Дівчина ще була не готова його пробачити. Принаймні не зараз. Минуло півгодини і стомившись від перегляду відео, Тетяна лягла спати.