Розділ шостий.

За вікном гуртожитку була вогка погода. Небо було затягнуте сірими хмарами. Пожовкле листя поволі опадало, сповіщаючи про те, що скоро прийде зима. Тетяна Руденко сиділа на ліжку і читала підручник. В неї після звільнення тепер збільшилося часу. Тому вона вирішила трохи підігнати навчання. Тим більше її сусідок по кімнаті не було і їй ніхто не заважав. 

Та раптом заграла музика на смартфоні. Хтось телефонував. Провівши пальцем по екрану, дівчина відповіла:

- Алло.

У динаміку почувся знайомий чоловічий голос:

- Привіт. Впізнала?

- Так.

- Як справи?

- Нормально. А в тебе?

- Також. Чим займаєшся?

- Та трішки до пар готуюся.

- А ти б не проти зустрітися…каву попити?

Тетяна задумалася. З одного боку, вона тільки розібралася в навчальному матеріалі, проте з іншого, не проти була прогулятися.

- Давай.

- Ок – мовив співрозмовник і вони домовилися про деталі.

Завершивши дзвінок, Руденко полізла до шафи. З неї вона дістала нову кофтинку та джинси. Вбравшись, дівчина зробила макіяж та зачіску. Бризнувшись парфумами Віки, Тетяна вийшла з кімнати.

Біля кафе на неї вже чекав Сергій. В руці він тримав букет хризантем. Тож коли дівчина підійшла до нього він вручив їх їй промовивши:

- Ти гарно виглядаєш. Це тобі.

Тетяна у відповідь засміялася:

- Ой дякую. А вони гарні – а понюхавши додала – і пахнуть файно.

Сергій Дмитренко навчався в тому ж університеті, що і Таня, але за іншою спеціальністю на будівельника. Він був середнього зросту, мав руде волосся та сірі очі. Хлопчина ніде не працював, а жив на стипендію. Але головною його рисою є весела вдача та кмітливий характер. Тому напевне і виступав в університецькому КВК.  

Коли обоє зайшли до кафе та сіли за вільний столик, Сергій сказав:

- Давно тебе не бачив. З того моменту як ми позавчора зависали в барі.

- Так була справа.

- В тебе там була пропала якась річ. Знайшлася?

- Так все вирішилося – відповіла Руденко своєму кавалеру. Спомин про барсетку змусив її згадати про Віктора. Їй і досі не було зрозуміло чому він вирішив так допомогти їй незнайомій дівчині.

Та від роздумів Тетяну відволік Сергій, який саме розповідав цікаву історію, яка трапилася з ним сьогодні. Їй сподобалося в ньому те, що він був гарним співрозмовником. Вмів говорити небагато і цікаво. Невдовзі їм подали їхнє замовлення. Запашна страва виявилася найліпшим доповненням до чудового вечора і створила неперевершуваний настрій.

Минав час. І незабаром двоє вийшли з кафе. Вони про щось розмовляли. Сергій пішов проводжати Тетяну до гуртожитка. Під час дороги він розповідав цікаві анекдотичні історії, намагаючись справити гарне враження на неї своїм почуттям гумору.

Біля входу до гуртожитка, Сергій промовив:

- Ну то, що зустрінемося знову?

Тетяна посміхнулася і сказала:

- Ну можна.

- Тоді домовилися – мовив задоволено кавалер.

Коли Руденко ввійшла до кімнати, її обидві сусідки були вже там. І тільки но вона переступила поріг, як шквал запитань посипався на неї.

- О звідки це ти така гарна прийшла? – запитала Вікторія.

- Тебе Сергій запросив? – мовила здогадливо Олена і додала – О які гарні квіти. Він подарував?

- Так я вам все розповім – відповіла на те Тетяна і почала переодягатися.