Монстри бездушно попадали на землю і крик радості заполонив округу. Дощ несподівано припинився, а туман остаточно відступив під пекучим промінням сонця.
Хлоя несподівано біжить першою в печеру з усіх ніг. У непроглядній темряві їй вдається знайти Хенка, який опритомнів у неї на очах.
- Де Франсуа? - поспішив за вченою Джон.
Вчений намагався відтворити ланцюжок подій і розуміє...
- Хенк! - повторює командир.
Тиша, що мовчазно пояснила все.
- Прилад зламався, я мусив, але... - незрозуміло щось розповідає Хенк.
Підбігає Брін з Іддою, яка не помітивши легіонера іронічно посміхається. У землі неподалік себе вона помічає відблиск, розчистивши який від бруду, вона знаходить годинник француза і ховає його у свою сумку. Поки Брін сумно хитала головою, не вірячи словам Хенка.
Дослідники все-таки зважилися піти вглиб печери, де стояло шалено розряджене повітря. Прилад вже не сяяв яскравими квітами, він тьмяно гудів у темряві, чітко висвітлюючи слід на землі від нього. Мовчання. Усвідомлення. Прийняття.
- Куди ми далі вирушаємо, Бейтс? - не зводить погляд зі сліду Ідда.
Командира приємно вражає слово “ми” від чужинки. І він, не перестаючи думати про останні слова Франсуа адресовані йому, відповідає:
- До точки збору, решта нас там вже чекає.
#1582 в Фантастика
#430 в Наукова фантастика
#1923 в Детектив/Трилер
#652 в Трилер
Відредаговано: 06.06.2022