Добропогляд

«... Коли ти чуєш їх благаючі про допомогу голоси в навушниках ... А ти можеш лише холодно відповісти- підтримки не буде... Вони змовкають на секунду, а потім дякують і прощаються... Не пам'ятаю, щоб таке було навіть під час Дайвуда... Я точно після цього піду у відставку, якщо виживу звісно...» — оператор-координатор "Олсіінг".

            Слова Франсуа ввели Джона в подив. Командир обертається, щоб подивитися на Харланда, але він ніби розчинився в темряві.

       - Зачекайте... Зачекайте,- обнадійливо почав Бейтс і заїкаючись продовжив:- Хто... хто тобі допомагав ставити альпіністський гачок? А...а...а хто пожартував про британців біля входу до печери? І...і...і хто допоміг...

       - Це був ти, Джоне, - заспокійливо хитає головою Франсуа.

       У капітана переривається дихання і він береться правою рукою за голову, спираючись на стіну. Командир дивиться на своє плече, де висіла сумка з шашками, але ж вона була у Харланда.

       - Джоне, заспокойся, - потроху наближається француз з піднятими руками.

       Брін не відставала від легіонера та підходила з іншого боку.

       - Так, все гаразд, - тепло каже вона.

       Бейтс в паніці дістає пістолет і цілиться в їх двох, від чого вони різко завмирають і роблять кілька кроків назад.

       Хлоя з Хенком несвідомо стояли осторонь, не розуміючи що треба зробити, а Ідда спантеличено крутила головою то на Джона, то на дівчину з французом.

       - Відійдіть,- тремтячою рукою ледве утримує зброю капітан,- я... я не розумію. Все ж було добре... Раптом і ви теж...

       - Опусти пістолет або віддай його мені, - простягає руку легіонер.

       Джон на секунду замислюється, чим користується Франсуа і швидко подає погляд Брін. Дівчина хапає Джона за руку та вибиває зброю, але командир встигає вистрілити у француза.

Франсуа притискає своє плече і сідає на коліно.

       Ідда, зорієнтувавшись у ситуації, допомагає втримати Бейтса, що так і намагався вивільнитися з рук Брін. Але командир не здавався і продовжував вириватися, поки не зрозумів, що це марна справа.

       Хлоя підбігає до легіонера, що рукою показав— з ним усе гаразд. Француз дістає патрон з-під свого одягу і посміхається:

       - Психи завжди стріляють саме в мене, - викидає він кулю.

       Тут виступає Хенк із розлюченою гримасою на вулиці та невдоволено складеними руками:

       - Я здивований, що мене дали супроводжувати таким психам,- зітхає вчений.

       - Це показує, наскільки ти був цінною ланкою в роботі, - вигукує Брін.

       Хенк розлючено б'є рукою об стіну і продовжує шлях катакомбами, побачивши заспокоєного командира. Джон мовчазно лежав на землі, не опираючись, і Брін з Іддою відпускають його.

       - Все нормально?- подає йому руку дівчина.

       Бейтс безсловесно встає і туманно слідує за вченим, на що Брін сумно опускає голову. Хлоя з Іддою запитливо дивляться на Франсуа, чекаючи на пояснення того, що сталося. Вони бачили, що легіонера цей інцидент анітрохи не здивував.

       Француз неквапливо підводиться і йде за Джоном, поки інші незрозуміло дивляться один на одного і продовжують йти за Франсуа.

       Темний коридор. Порожнеча. Світло. Нарешті наприкінці їхніх годинних блукань по моторошних катакомбах попереду з'явилася крихітна точка світла, що надало дослідникам сили та впевненості.

       Через півгодини вони вже стояли зовні і вдихали свіжий кисень, а не запріле сире печерне повітря. На вулиці стояла ніч, іскрячи вогниками нічного неба і присипала піснею цвіркунів.

       - Ви це чуєте? - усміхається Хенк. - Схоже, мої здогади були абсолютно безпомилковими!

       Ідда з Франсуа і Хлоєю недогадливо озираються, поки Джон і Брін, ніби оговтавшись, стояли в мовчазному світлі ночі.

       Вчений помічає подив дослідників і самовдоволено активує свій планшет.

       - Істота відключають електроніку і світла, що боїться. Газ, що впливає на ту частину мозку, що відповідає за страхи.

       На цих словах легіонер трохи зім'явся.

       -... Нам пощастило, що ми хоч би їм не надихалися. Все це вам нічого не нагадує? - запитально оглядає він усіх.

       Всі байдуже чекали на відповідь вченого, намагаючись видавити хоч краплю інтересу після такого жахливого дня.

       - Команда 98. Тільки вони зіткнулися з більш ранніми прототипами цих...

       - Чудово, - виходить уперед француз, - нам все це дуже цікаво, але може вже підемо.

       Хенк невдоволено відмахується рукою та доводить свою думку до кінця.

       - У тому радіусі, звідки ми прийшли був розпорошений газ, і він вигнав всю живність ... - зловісно вимовляє вчений. - Тільки ось це сталося нещодавно. Декілька днів тому.