Яскраві барви похмурого дня

“... Мене щойно повідомили, що з Армандо було втрачено зв'язок... Я не розумію що відбувається. Спочатку Сондра, потім він, а за ним ще мільйони ні в чому невинних людей... І на ім'я Його будуть сподіватися народи...”- думки Сема “Святоші” Сандерсона, командира королівського ударного флоту.

       Брін різко прокидається від скребучого звуку у своїй кімнаті. Подивившись праворуч, можна було побачити металеві завіси, що повільно піднімалися вгору, видаючи цей дратівливий скрегіт.

       Підійшовши до вікна, вона роздивилася вcr прекрасне, хоч і вимерле, місто з його розкішною флорою і витонченими будовами. Але на цьому краси краєвиду не закінчувалися: прямо в далечині було видно ту саму найвищу гору, з якої зовсім недавно спускалися герої, а зправа - непрохідний ліс.

       Через кілька хвилин вся команда зібралася в головному залі, освітленому вже не бляклим штучним світлом, а яскравим і гріючим промінням сонця.

       Хенк трохи втомлено перебирав інформацію на панелях, Хлоя уважно спостерігала за ним з-за спини, а Харланд незворушно стояв, спершись на стіну. Неподалік них сонно чекали Джон і Брін, поки Франсуа та Ідда активно розмовляли на балкончику.

       Усі час від часу позіхали і потирали очі після солодких снів у затишних теплих ліжках.

       - Бачили? - чухає свій ніс Хенк.- У мене вийшло відкрити броньо пластини, правда довелося обійти систему безпеки... Вона вже все одно не працювала, мабуть.

       - Краще будь-якого будильника, я тобі скажу, - болісно потирає ліву скроню Джон.

       Вчений ще кілька секунд тапає у своєму планшеті і кладе його на панель управління, потираючи своє обличчя долонями. Здавалося, що він ось-ось засне.

       - У мене для вас погана та дуже погана новина. З якої почати?

       Почувши останні слова Хенка, Франсуа з Іддою приєднуються до обговорення під пильним поглядом Брін, що так і косилася на чужинку.

       - Схоже, що наші друзі трохи схитрили, коли йшли звідси,- заявляє Хенк сумними очима.

       - Ближче до діла, - нетерпляче каже Джон.

       - Нам треба дістатися до аванпостів і відшукати жорсткі диски, - розповідає Хенк, вказуючи на предмет чимось схожий на флешку.

       - То давайте підемо туди, в чому проблема? – розводить руками Брін.

       - Шлях туди неблизький, якщо йти від пункту до пункту, то це займе близько трьох днів, а то й більше, - все з таким самим сумом продовжує Хенк.

       - Що ти пропонуєш? - вступає у розмову Франсуа.

       - Розділитися. Нехай тут з Хлоєю хтось залишиться, а я піду з Франсуа і все зроблю. Поки Хлоя розбиратиме розшифровану інформацію, то ми будемо добувати нову, - з цими словами Хенк приймає горду позу, високо піднявши підборіддя, і дивиться на всіх своїм іскристим поглядом.

       Інші починають задумливо переглядатися, однак по їх погляду було зрозуміло, що вони згодні, за винятком Джона і Франсуа: погляд Джона випромінював сильну недовіру, а Франсуа байдуже хмикнув на план Хенка.

       - Поганий план, - похитує головою Джон. - Нам у жодному разі не можна розділятися.

       - Іншого виходу немає, - стверджує Хенк.

       - Я... я теж згодна з Хенком, - тихо пролепетала Хлоя.

       - Так, Бейтсе, тут інакше ніяк, – підтримує Хенка Брін.

       - Не можу повірити, що говорю це, але Брін права, - іронічно усміхнулася Ідда.

       Харланд, суперечливо кивнув, що теж означало угоду. Всі одразу ж задивилися на Франсуа, який уже встиг відійти до вікна, і розглядав чудові краєвиди цього світу.

       - Що ти думаєш з цього приводу, Франсуа? - переможним тоном запитує Хенк.

       Джон захвилювався, хоч він і довіряв рішенню легіонера, але не хотів, розділившись, зайвий раз ризикувати життям своєї команди.

       Після питання Хенка Франсуа повертається до всіх дослідників і пробиває їх своїм холодним поглядом. У Хенка виникли сумніви щодо свого плану. Уловивши хвилюючий погляд Джона, Франсуа відповідає:

       - Джон має рацію. Роз’єднуватися безглуздо. Ми не знаємо, що нас чекає попереду, чи ти хочеш ще раз прострелити собі щось, Хенку?

       Хенк болісно розминає праве плече.

       Джон спокійно видихнув. Інші почали мовчазно переглядатися і схвально кивати. Помітивши сумніви серед дослідників, Хенк роздратовано каже:

       - Ну що ж, якщо всі згодні, тоді дотримуватимемося плану Бейтса.

       Легіонер мовчазно повертається назад до панорами.

       - А тепер розкажи план наших дій, Хенку, - вже переставши нервово потирати руки, питає Джон.

       Чекаючи на таке питання, Хенк моментально дістає з кишені свого плаща планшет розміром з долоню і починає креслити ескіз карти. Його відразу всі обступили і спостерігали за кожним його рухом руки, крім Франсуа, який так само дивився у вікно.

       - Ми прийшли зі строни урвища, всередині якого знаходиться генератор. Перший і останній хрест- це місця зберігання інформації, а між ними- місце, де можна буде зупинитися відпочити. Отже, нам доведеться пройти близько 10 миль густого лісу, обійшовши цей гірський хребет. Карти, що ми знайшли, можуть не відповідати дійсності, ландшафт міг змінитися, адже минуло майже 1000 років... Отже, наш чекає нелегка мандрівка.