Чужинець

«...На жаль, нашу вечерю доведеться перенести, маман! Нам наказали прикривати точку евакуації на захід від Нового Потомака. За останніми даними, там велике скупчення сил противника і купа цивільних... Проте те, що ми чули про цих монстрів, лякає нас не на жарт... Хоча коли для нас це було проблемою?..»,- підполковник Фледжер в радіопередачі до матері.

       Франсуа чує гуркіт зовні і негайно вибігає, попутньо вихоплюючи пістолет із кобури. Але як тільки він виходить з енергоблоку його засліплюють яскраві промені сонця, через що він бачить тільки як щось людиноподібне прибило Джона до землі і душить його.

       Легіонер негайно стріляє і потрапляє у ліву руку. Воно викрикує приглушений стогін і зараз же у бік Франсуа летить стріла, від якої він успішно увертається, але одразу чує крик Хенка позаду себе:

       - Якого біса тут відбувається, Франсуа? - тримається він за своє праве плече, що пробите стрілою.

       - Франсуа? - чується чарівний жіночий голос від незнайомки, що сидить на Джоні.

       Провівши поглядом ліфт, що закривається, Брін повертається до Хлої із збентеженою поставою. Вона розуміла, що наступна година навряд чи буде особливо цікавою та вирішила завести ненав'язливу розмову:

       - Ну що, знайшли хоч щось?

       - Та й не просто "щось", а цілу криницю знань, наприклад, як збільшити термін життя втричі... Але я нічого не розумію!

       - Що ти маєш на увазі?

       - Тобто самі слова я розумію, але саму суть, сенс не можу усвідомити.

       - Як таке можливо?

       - Дуже просто, це називається інший рівень мислення, що досягається століттями еволюції.

       - Тобто ми тут застрягли з тобою і Хенком поки ви не еволюціонуєте? Тоді та річ з продовженням життя буде якраз.

       - Якщо це був жарт, то я його не зрозуміла.

       Брін у відповідь злісно посміхається.

       - Нам не обов'язково у всьому розбиратися самим, треба просто забрати звіти про експерименти і показати іншим вченим... Тим, хто залишився живим, таким як Кьонінг, Бевз...

       Один з приладів почав видавати мерзенні звуки, що трохи нагадують крик гусей, подивившись на нього, Хлоя зблідла і судорожно увікнула передавач:

       - Джоне, Франсуа, Хенку! До вас наближається об'єкт, прийом!

       У відповідь чується лише шипіння, що змусило хвилюватися навіть Брін.

       – Їм треба допомогти, вони нас не чують!

       - Ми залишаємось тут, тим більше всього один об’єкт, - вказує Брін пальцем на екран, - якось упораються.

       - Нуууу, гаразд...

       Дівчата продовжили мовчки спостерігати за точкою, що поступово насувалась на Джона та інших. Кожна секунда відчувалася за хвилину. Хлоя нервово смикала себе за закрутки волосся, а Брін нетерпляче прикусила нижню губу до крові... І врешті-решт ця єдина точка накрила іншу...

       - Напало, - прошепотіла Хлоя.

       Брін стало не по собі, її дихання почало сильно частішати, а груди ніби стискатися від тиска, вона прикладає праву руку до грудей, а лівою стискає панель приладів. Коли їх уб'ють, то ця тварюка прийде за нами, а якщо з нею не змогли впоратися навіть Франсуа з Джоном, то, подумала вона і відразу опустилася на коліна, так само тримаючись за груди і панель.

       - Брін, що з тобою? - злякано присіла біля неї Хлоя.

       - Ні... чого..., - ледь дихаючи, вимовляє вона.

       Дихання дівчини ставало все рідше, через що вона все жадібніше ковтала повітря, в її очах темніло, а серце билося, наче збожеволіло.

       Хлоя впевнено розвертає Брін до себе і кладе на її плечі руки, повторюючи слова:

       - Не хвилюйся, все буде гаразд, хлопці впораються. Мені здається, що вони бували в ситуаціях гірших.

       Вчена кидає швидкий погляд на сенсорну панель і радісно вигукує:

       -Брін, Брін, дивись! Вони йдуть назад! Разом із четвертою точкою...

       - Нарешті,- вона начебто заспокоюється і міцно хапає Хлою, що піднімається. - Про це нікому ні слова.

       Вона насторожено киває Брін і допомагає їй підвестися.

       Через пару хвилин чути звук ліфта, що прибуває, з якого виходить команда Джона: Хенк, з пробитим наскрізь плечем, якому допомагав йти капітан, Харланд, що байдуже пройшов повз всіх і присів на сходи, Франсуа і неймовірно гарна дівчина з простріленою правою рукою, побачивши яку у Брін скорчився вираз обличчя.

       Хлоя знову бачить пораненого Хенко і зітхає:

       - Чим ви там займалися?

       - Намагалися один одного вбити, - ненав'язливо відповідає Франсуа, на що вчена злякано ойкає.

       - І в нас це мало не вийшло, - зауважує Харланд.