Апорія

“... Центр, вони прориваються крізь нашу оборону, повторюю, оборона не ефективна! Ми йдемо в контратаку, щоб виграти хоч трохи часу для евакуації, повторюю, ми йдемо в контратаку! Пішов-пішов!..”- уривок із переговорів із ар'єргардом.

       Франсуа, почувши панікуючий голос Джона у передавачі, обертається, щоб попередити Брін про насуваючу небезпеку. Але її слід в кімнаті ніби пропав.

       - Sacre dieu! Кожного разу підкидає нові проблеми.- нервово сіпається праве око Франсуа:- Брін, Брін, ти куди зникла?

       Несподівано він побачив тінь, що піднімається сходами, і, з втомою на обличчі, пішов за нею. Повільно підійшовши до сходин, Франсуа починає ними підніматися і з кожним його кроком напруга усередині нього зростала з божевільною швидкістю. Дійшовши до кінця сходів, він оглядається на всі боки, тепер цей довгий коридор не здавався таким безпечним... Франсуа знову помічає тінь, що звернула за ріг, і починає її переслідувати. Раптом в передавачі він знову чує нервовий голос Джона :

       - Франсуа, доповідай становище? Чому ви розділилися?

       - Позапланова ситуацію, Джон.

       - Та що там у вас до біса відбувається?!

       - Вибач, зараз не можу говорити, я трохи зайнятий, - ухиляється від відповіді Франсуа і відключає передавач.

       Підійшовши до кута, за який нещодавно зайшов таємничий силует, Франсуа помічає Брін, що крадеться вздовж коридору, ніби хижак вистежує свою жертву. Побачивши Брін, Франсуа підходить до неї і міцно хватає її за плече, від чого вона підстрибує на місці і спрямовує свій лютий погляд на руку, що лежить на плечі.

       - Послухай, ми ж начебто домовилися, що не будемо підставлятися під удар, - ледве прихованим гнівом каже Франсуа.

       - Хотіла перевірити, чи не небезпечно там, - відповідає Брін, струшуючи руку Франсуа з плеча, і продовжує: - і як бачиш - все гаразд.

       Вона опустила очі і вже хотіла щось сказати, як раптом з-за рогу почулися кроки, що швидко наближалися, почувши які Брін і Франсуа стали напоготові. Кроки ставали все ближче, кров у венах закипала від напруження. Ось минає ще секунда і з-за рогу з'являється Джон з гвинтівкою за плечем, побачивши Франсуа і Брін у бойовій готовності, він підстрибує і відразу ж хапається за зброю.

       - Якого біса ви не відповідаєте? - злісно запитує Джон.

       - Передавачі збоять, - знову ухиляється від відповіді француз.

       Джон повільно проводить поглядом на Франсуа і Брін, а потім зв'язується з Хенком:

       - Ну як? Сигнал ще є, Хенку?

       - Так... Він прямо за вами, - чути голос вченого.

       Обернувшись і зробивши ще кілька кроків до кінця коридору, Брін, Франсуа й Джон бачать перед собою намертво запаяні двері, подряпані і всі у вм'ятинах. Також француз помічає глибокі сліди від чогось гострого, що ведуть від дверей до вікна у протилежній частині коридору, яке було замкнуте броньованою пластиною. Просто над лякаючими дверима було написано слово невідомою мовою, від неї так і віяло жахом.

       - Чорт, виглядає моторошно і...- не встигає домовити Джон, як його перебиває Франсуа:

       – І дуже підозріло. Видно, що намагалися потрапити всередину приміщення, але не вийшло.

       - Але ж сигнал йде зсередини, - каже Джон.

       Франсуа сміється і відповідає:

       - Ну, може там закрилися від чогось?

       Після цих слів Джон згадав силует на одному з зруйнованих будівель і його кинуло в тремтіння.

       - Еее, Бейтс, сигнал кудись зник, - почувся голос Хенка з передавача.

       – Що? Як? – цікавиться Джон.

       - Казав же, прилади давно не включалися, збої в системі - це нормальна практика з такою апаратурою, - невпевнено відповідає вчений.

       Джон, почувши слова Хенка, розвертається і прямує в бік зали управління, не вагаючись, за ним пішов Франсуа, а Брін, залишившись на місці, з подивом питає:

       - Ми не намагатимемося пробратися всередину?

       - Поки краще не треба, ми не знаємо що чи хто там. Нехай Хенк пориється в базі даних, може там щось знайдеться з цього приводу, - відповідає Джон вказуючи пальцем на напис, що знаходиться над дверима.

       Брін кидає погляд на страшні двері і слідує за іншими.

       Повернувшись у зал керування, вони бачать Хлою, що крокує з боку в бік, посмикуючи себе за пасма волосся, і недалеко від неї- Хенк, який метушився над сенсорними дисплеями. Не зупиняючись, Джон проходить повз Харланда, що незворушно сперся об стіну, і злегка різко питає у вченого:

       - Що за чортівня це була, Хенку?!

       - Я сам не розумію, - повільно промовляє він і трохи подумавши додає: - Але навряд чи це було щось живе, сигнатура занадто відрізняється від нашої...

       - Тоді що це було? - втрачає терпець Джон.

       - Я тут трохи покопався в їхній системі і з'ясував, що цей дисплей виводить на себе не тільки місцезнаходження живих організмів, а й сигнали будь-яких апаратур.