Дощ із золота листя

***

Дощ із золота листя,
Поспішаючи, опускається до землі.
Хмари білих ниток
У небі відбивають сонця світло.
4.10.2000.

* * *

Колись життя буває нудним,
Тоді, коли ти не зайнятий нічим,
А якщо справ повно, що душно,
То немає часу на довгий сміх.
5.10.2000.

* * *

Ну, де ж ти, моє кохання?
Навіщо уві сні і наяву шукати
Охоронця любові моєї?
Немає полум'я, вогню пристрастей для дня,
Для щастя, що сплітає життя.
Потрібне кохання, величезне кохання.
Не так легко його знайти,
Не простіше, ніж знайти у темряві схід сонця.
27.10.2000.

* * *

Я не знаю, що сказати,
Що відповісти на запитання,
Але одне можу сказати:
Життя – безсмертний пішохід.
Життя – невгамовний пішохід.
15.04.2001.

* * *

Я любила тебе. Якось дивно
Все пройшло, все зникло зараз.
Згадувати не хочу. Помилялася
Я жорстоко… Навіщо так мріяти?

Але кохання не проходить так швидко…
Може також люблю, як тоді?
Просто в серці мої ж образи
На долю та на дурний мій страх.

Ти закохався в іншу та щасливий
У той момент, коли поряд вона.
Хіба вона покине того хлопця?
Я не знаю, хай скаже доля!

Ти мене не полюбиш, не знаю.
Я тебе не люблю, то й знай.
Я забуду помилки, забуду…
Я забуду цю любов… Так!

Я тебе не кохаю, не кохаю!
11.11.2001.

***

Кохання схоже на світанок,
На тихий дзвін рідних сердець,
На хмари, що на небі
Пливуть, лише чекають завжди –

Кохання, вогні твоєї любові,
Прекрасних почуттів – і лише промені
Цілують їх і за собою
Кличуть в політ край земний.
15.01.2001.

* * *

Я знаю точно, це буде.
Прийде сором'язлива зима.
І скажемо ми «дякую» смутку
За те, що знову піде він.

Поки що гуляє осінь
І дарує золоті дні,
А ось короткі ті ночі
Пихво дивляться на годинник.
29.09.2000.

* * *

В'янеш потихеньку, в'янеш,
І мрія йде – плачеш…
Важко жити і безглуздо, марно.
Дико все і все недбало.

Навіщо живемо – не знаємо… Що ж?!
Примарно, дурманно, сонно.
Десь є кохання – воно сходить,
А потім воно заходить.

Паразити люди, паразити,
Сапрофітів тут не буде.
Вбиваємо світ і все живе
І кінця ми не знаходимо.

Насолоди немає і немає надії.
Не відчинять щастя двері,
Якщо сам їх всі зламати не зможеш,
А потім збудувати фортецю.

Де душа досягне неба, щастя,
Де не буде сліз, образи,
Де не буде розчарування;
Будеш ти і хтось поряд – МИЛИЙ.
18.03.2001.

***

Не чекала, а кохання прийшло.
Мріяла, тільки не про те.
Сталося все якось, ось, не так…
І чекаю знову своє кохання.
18.08.2003.

* * *

Десь на дні мого серця
Захована велика таємниця,
Це знаю тільки я одна,
Це дуже важливо.
Я хочу на дно потрапити світів,
Розгадати загадку світла,
Що наповнює зірки,
Я хочу рукою ловити вітер
І зрозуміти, як піниться хвиля,
Я хочу любити долю свою,
Як люблю її зараз,
Я хочу кричати,
Що готова полюбити,
Що я готова віддати
Голос, лише почув би мене
Той, на кого я чекаю завжди.
12.08.2000.

* * *

Я не можу писати
І водночас брехати!
Обманювати, кохаючи,
Хотілося інколи.

Але я пишу про все:
Про прикрощі, сльози.
І як прекрасне світло,
Те, що кличе нас завжди.
19.10.2000.

* * *

Життя - це не сон,
Життя ... хтось закоханий,
Чекає хтось на нього…
Де це кохання?
23.12.2000.

* * *

Бажаю бути таким самим, як завжди,
Не сумувати і не журитися.
Бажаю жити, скрізь і все люблячи,
Бажаю просто краще жити!

Бажаю радістю дихати не мить,
А щодня і щороку.
Бажаю просто бути собою і жити,
Не знаючи важких шляхів доріг.
21.03.2001.

***

Швидко час пролітає,
Забирає із собою життя…
Повернути ніяк не можна нам
Той величезний світ.

Згадувати хочу я дитинство,
Але забула я зовсім,
Окрім швидких подорожей
У край своєї історії.
3.10.2000.

* * *

Я ображена на багатьох,
На любов таю образу,
Пощастило хоча б трохи
Після шаленого ризику.

Я хочу стільки зробити,
Але не вистачить сил, зусиль
Після кожної невдачі
Спробувати знову спроби.

5.10.2000.

* * *

Любов моя не буде зайвою,
Вона проллється світлом дня.
І в чому ж сенс несмачного життя,
Що минуло тихо повз нас?

Мрії я будула закохано,
Бажала щастя, як завжди.
А ти такий, як усі: жорстоко
Помчав геть – і назавжди.
7.11.2000.

* * *

Який жорстокий
Цей світ,
А за що,
Говори?!!

Чому
Тільки я?
Я зможу,
Але не можна…

Я слабка
Через біль,
Я б змогла
На політ.

Цей біль!
Пропади!
А, доле,
Допоможи!
18.11.2000.

Я життя люблю

Життя!
Не поспішай піти у віки, що пішли;
Прошу, зупинись, тут я живу – не ти.
Зрозумій: роки близькі до кінця, коли завжди
Вони поспішають туди, де немає мене,
Де морок і тиша, там і зірка сумує;
Там немає кохання, там смерть, руїни та труни;
Там немає Землі, морів планети, річок, хвилі
І вітру, милих очей рідних – там і їх немає.
Я хочу жити! Нехай смерть зникне тут – у тіні
Кохання, моєї любові і всіх, хто живе і
Не збираються вмирати. Ось так!
Життя! Не поспішай піти, адже я люблю тебе.
22.07.1999.