Суд. Компромат

Суд. Компромат

            Настав день третього суду, день був сонячним, судовий процес назначила на десяту годину. Як же Настя хотіла потрапити на нього та на жаль лікарі не дозволяли їй, навіть про це думати. Дівчині не можна було хвилюватися, нервувати та робити будь які фізичні навантаження. Можна було сказати що цей день мав бути звичайним якщо б тільки одне але усі стояли не в палаті, а напроти дверей суду. Батько який весь час відмовлявся від показів сьогодні стояв коло дверей суду. Цього разу було набагато більше людей чим зазвичай. Мама і тато навіть не підходили до Ліди, від чого дівчина бісилася з самого ранку, та вона й не думала відступати від свого плану, як Роман з яким вони все так гарно вигадали.
Як вчора було домовлено, адвокат Григорій Степанович. Сьогодні зробить клопотання на рахунок того щоб процес знімали для Насті.
            Він довго з кимось розмовляв в холі, ця людина була зовсім нікому не відома, всі були в великому напруженості, чекали коли все почнеться. Навпроти дверей зібралася велика черга щоб зайти в середину суду. Коли відкрили двері усі поринули як мурахи холу в тісний зал. Адвокат сам пішов на своє місце, Роман вступив гордо на своє місце, він мав чорну тека з якимись свідченнями, що це було ніхто не знав окрім його нового адвоката, який був набагато кмітливіший за свого попередника. Всі розсілися на свої місця, і судовий процес, був розпочатий коли вийшла суддя. Всі як зазвичай годиться встали, висловивши свою повагу до судді. Та сіла, зал сів з гуркотом на свої місця за нею, взявши до рук молоток мовила:
- Розпочинаємо слухання, - промовила, - чи всі присутні в суді,- сказала вона.
- Ні, не прийшла позивачка, ось документи що вона в лікарні. - подала секретарка, в руки їй.
- Адвокат позивачки може назвати причину того що відбулося з його клієнткою?- запитала вона, Григорій встав зі свого місця і попрямував до жінки він тримав якісь документи.
- По перше доброго дня всім, моя – почав він говорити, суддя кивнула йому на привітання,- моя клієнтка зараз знаходиться в лікарні, з травмами які вона отримала під час аварії яка відбулася в неділю, а саме 20 числа вона не може знаходитися в залі суду,- продовжував говорити він уважно оглядаючи присутніх в залі.
- Ваша клієнтка потрапила в лікарню?- перепитала стривожено жінка.
- Так,- відповів коротко поклавши документи на її стіл для огляду.
- Якщо можна,
- Так, це її заява що я є представником від її імені, і що її подруга може бути замість неї сьогодні на слухані, як представник її сторони,
- Зрозуміло, - відповіла суддя, - то все ж які в неї травми,- зацікавлено поглянувши на адвоката промовила жінка. Чоловік розумів до слухання це не має ні якого значення, але вона цікавилася сама про це лише як жінка.
- Травма голови зламана рука три ребра зламані, і щось зі спиною. На даний час вона не може ходити, стабільний середній.
- Гаразд, вас ще щось,
- В мене буде клопотання,- промовив Григорій підійшовши на своє місце, - моя клієнтка просила чи можна вести відео фільмування для неї,
- Ні, на жаль ми будемо пізніше, це розглядати, а зараз приступимо до справи,- промовила вона адвокат без заперечень сів, вона обернулася до Романа, і поглянула на нього, а тоді промовила.
- Причина чому вас не було на попередньому слухані?- кліпаючи поглянула на чоловіка.
- Я погано почувався,- відповів він підвівшись з свого місця.
- Добре, я надіюся вам адвокат все переповів,- запитала поглянувши на нового адвоката, чоловік провів довгою посмішкою її.
- На даний момент в мене новий адвокат, але суть справи минулого слухання я знаю,- промовив він
- Ну якщо все ви знаєте тоді приступимо до вас,- звернулася вона до нього,- минулого слухання ваш адвокат запевняв мене що ви маєте якісь докази того що Анастасія Гончар перша зрадила вас?- заявила жінка переглядаючи папери.
- Так, в мене є свідок який бачив це, і окрім цього він і є її коханцем?- усміхнувшись поглянув на Сашу яка стиснула кулак від злості.
- Він присутній сьогодні в нашій справі,- спиталася вона,
- На жаль зараз цей свідок закордоном, але в вже в понеділок буде тут, він може розповісти все,- продовжив не приховувати свою радість чоловік.
- Тоді, щоб ваш адвокат в ніс його до понеділка в слухання як свідка який здається зацікавив нас всіх, а зараз перейдемо до свідків які прийшли сьогодні.
            Настя сиділа собі в візку дивилася в вікно, сонце засліплювало очі, вона вже мало що гріло, але через вікно ще було відчутне його теплі промінчики які падали на обличчя. Прийшла знову медсестра. Вона тримала нову порцію крапельниць, та Настя не розуміла для чого їй капають її, вона відчуває досі біль, час від часу їй дають знеболювальне. Лікарі вмовляють її лежати, та вона не хоче все сідає на візок сидить там.
- Сьогодні прикраса погода вам так не здається?- спиталася медсестра, поправивши ковдру на ліжку в дівчини.
- Сонце, звичайно все,- тихо пробурмотіла дівчина відчуваючи що останні дні зовсім не такі веселі були.
- Чому ви така сумна. Я чула вашу історію, вам пощастило маєте гарного ангела охоронця,- промовила вона далі. Настя знала що давно не була на службі, і що ангел навряд врятував її, вона ж бо так давно вже не була в церкві. Час кудись раптом зник для Бога коли вона закохалася.
- Не знаю,- сухо відповіла дівчина.
- Я бачу що ви маєте сильного захисника, і не потрібно сумувати ви встанете і знову будете ходити все налагодиться,- почала продовжувати втішати її жінка.
- Це моя друга аварія, і вдруге я на колясці,- відповіла дівчина пригадуючи те що було десять років тому.
- Вибачте я не знала,- зніяковівши відповіла жінка.
- Нічого,- промовила вона, подаючи їй здорову руку.
- Ну самі подумайте якщо така аварія, вже вдруге то це точно вас хтось сильно охороняє,- промовила медсестра вколовши в вену,
- Можливо, ви не знаєте коли прийде лікар,
- Ні, в нього сьогодні справи в лікарні для хворих на рак він там працює як волонтер.- вколовши відповіла.
- Ясно, ви б не могли подати мені телефон і якщо можна принести мені палиці на які я могла би спертися. Може ноги вже віджили я можу спробувати піти,
- Я можу дати вам телефон, але костелі, - промовила вона,- ні. Ви ж ще не ходите, лікар заборонив, поки не вияснить в чому справа.
- Я хочу спробувати,- наполягала дівчина на своєму.
- Давайте краще я вам допоможу на ліжко лягти,- мовила жінка помітивши вогники в очах Насті.
- Ні дякую, тоді просто телефон,- промовила вона. Медсестра дістала з кишені телефон, і подала їй Насті.
Настя дістала свою телефону книгу. Яку Саша відновила з пам’яті набрала телефон Данила. Були чути гудки, але ніхто не відповідав.
- Прошу тиша в суді,- промовила суддя поглянувши на Ліду яка копирсалася в своїй сумці,
- Вибачте,- вона знайшла телефон і виключила його.
- Ще одне порушення я вас виведу,- пригрозила суддя.
Саме в той момент в залу було запрошено першого свідка, цього слухання, це був батько Насті. Він прийшов до трибуни суддя, почала ставити йому питання. Одне за одним. На яке він відповідав лише припускаючи.
- Я не впевнений, - чи наприклад, - Настя була досить самостійною в своєму виборі,
- Добре можете сідати,
- Дякую,
- Наступним свідком має бути допитана,- суддя примружила очі промовила,- Борислава Гончар,- бабусю Насті запросила сама дівчина, ще до того як все це сталося, але тільки бася дізналася що Настя в аварії вона приїхала сьогодні, коли змогла.
- Борислава Гончар, лірик мовознавець, за професією, сімдесят два роки, живу в Очакові на вулиці Слобідська 7
- Що ви можете сказати про справу?- облизавши губи запитала жінка.
- Я можу сказати лише одне що Ліда всьому вина, вона завжди завидувала Насті, і поклялася зробити все щоб Насті було погано.
- Ви говорите про рідну сестру?- зауважила суддя, поглянувши на неї.
- О так, якщо можна назвати її сестрою,- поглянувши на розлучену Ліду промовила жінка.- Хоча здається їх виховували однаково, але як так склалося не знаю. Ми всі любили дівчат однаково.
- То що ви знаєте по справі,
- Роман ніколи мені не подобався, дуже хитра він натура, і бабник зовсім, думаю він через її гроші хотів з нею бути, а коли появилася Ліда тоді вона сказала свій план, ну це моя думка,- звузивши брови відповіла стара. Роман навіть не звернув уваги на неї. чоловіку було цілком байдуже ця стара яку він бачив лише двічі в житі.
- Дякуємо вам, можете сісти,- промовила суддя.