Сімейна вечеря

Сімейна вечеря

            Для того щоб в неділю бути в дома, потрібно було з ранку виїхати о шостій годині машиною з Франківська. Настя таки хоч ледве сповзла з ліжка та все ж переборола себе, взявши кілька речей зі собою на час вихідних. Настя вирішила залишитися в Львові в свої вихідні дні, цілий тиждень вона могла залишатися в дома. Зібравши валізу, куди вона поклала кілька вечірніх суконь, та дві пари джинсів, з футболками. Настя засунула туди ще кілька особистих речей. Поклавши все це в машину, сіла почала їхати. Та тільки виїхавши до сусідньої вулиці як машина почала глухнути, дівчина спробувала знову завести старе авто, але то вперто відмовлялося рушати ділі. Вийшовши з машини дівчина розгублено дивилася на багажник, до поки не підійшов сусід що саме повертався з ринку. Чоловік допоміг відтягнути машину до стоянки. Схопивши валізу, попленталася на вокзал. Та поїзд яким дівчина сподівалася доїхати до міста вже виїхав наступний мав прибути лише за кілька годин. Вона і так вже спізнавалася, тому розплатившись в касирів вирішила сісти в маршрутку яка прямувала до Тернополя через Львів. Настя встигла саме вчасно добігти до нього за п’ять хвилин воно би втекло, саме ще одне місце було вільним, заплативши за проїзд вона попленталася на самий зад. Маршрутка була не великою, вміст людей був п’ятнадцять осіб, останнє місце вільне було на самому заді, куди й сіла Настя. Розслабившись на задньому сидінні Настя не помітила як заснула.. Дорога здавалася легкою, чомусь шофер їхав тою самою трасою що полюбляла їхав і вона, Настя спала, а розбудили її лише коли вони приїхали на зупинку. Шофер сам підійшов до неї почав говорити.
- Жіночко, ми приїхали,- Настя позіхнула і відкрила очі, коло неї стояв літній чоловік років п'ятдесяти.
- Дякую. - відповіла Настя підвившись, взяла свою сумочку і пішла до переду. Дівчина побачила що вона в якомусь не відомому місці. Обернувшись до чоловіка вона спитала.
- Хіба я в Львові?
- Та, це вулиця, Личаківська, крайня зупинка,- відповів чоловік,- тут будуть сідати клієнти що їдуть в Тернопіль.
- Ясно,- промовила взявши свої речі. Настя попрямувала в сторону зупинки зараз їй було потрібно добратися до дому. Як вияснилося згодом, пряма маршрутка не їхала, а потрібної яка б могла завести хоча в центр, довго не було. Помітивши таксі, яке стояла з боку, і чекало клієнтів, Настя підійшла до нього. Чоловік був молодий він курив сигарету та розмовляв по телефоні. Помітивши Настю  він обернувся до неї відклав телефон.
- Ви не могли б мене підвести до центру,
- Так, це буде коштувати вісімдесят гривень, - відповів він, Настя обернулася, а чоловік почав говорити далі, не звертаючи увагу на неї. Була вже майже одинадцята, якщо вона продовжить думати то зовсім спізниться.
- Добре. – промовила. Водій вийшов відкрив багажник поставив туди речі дівчини, Настя сіла на переднє сидіння коло нього, водій поглянувши на дівчину запитав.
- То куди саме вам, пані. - продовжуючи докурювати свою цигарку.
- Мені,- дівчина зупинилася і подумала де ж би було лише дому. Мама з татом два тижні тому переїхали на нову квартиру, дівчина закрила очі пригадуючи вулицю.
- Біля оперного театру,- раптом озвалася не придумавши куди ближче могла зупинитися.
- Ок, коло самого я не зможу висадити центр перекритий, а ось заді нього, будь ласка. - промовив водій.
- Підходить,- відповіла вона,- і машина рушила. Водій включив музику, дівчина повернула голову до вікна.
            Їхати було  зручно окрім того що були страшні затори. Які час від часу зупиняли машину в самому пеклі. Вона приїхала за тридцять хвилин з копійками, вийшовши вона дала водієві гроші. Той дав здачу, зняв багаж і коли Настя вже була на тротуарі машина рушила. Настя підняла колеса на валізі виправивши їх, і поїхала в сторону центру. Дорога йшла її в сторону площі ринок. Трохи далі від ратуші, коло магазину з шоколадом. Мама тиждень тому переїхала в цей будинок, стару квартиру вони відали Ліді, яка просто просила про це. Пройшло ще хвилин так тридцять до поки вона знайшла потрібний будинок. Він знаходився, в старому районі, на другий поверх прийшлося йти самі, нікого не було хто б міг допомогти нести валізу. Щоб було легше, вона взяла її двома руками, і пішла по сходах, зайшовши на другий поверх, вона помітила обидві квартири, ні одна з них не мала номера. Кожна з яких була з дерева, та ще й дорогого, тому, поставивши на підлогу валізу вона витягла з кишені телефонна, і ще раз перечитала повідомлення, в якому не було сказано точного номера квартири. Набравши маму, Настя чекала кілька секунд коли телефон піднявся.
- Які двері?- запитала дівчина продовжуючи оглядати на обидві.
- Я зараз,- жіночий голос кудись зник.
            Мама вийшла з лівих дверей, які були з доріжкою, ну чому Настя не звернула на це уваги мама ж любила чистоту. Зайшовши в нову квартиру дівчина чесно була здивована, все було в стилі Етно бароко, люстра яка висіла в коридорі, здавалося мала бути в якомусь палаці. Зайшовши до середини Настя помітила дорогі меблі з дерева, все було полаковано, на підлозі дорогий турецький килим. Гостина була великою, посередині стіл. На якому була білосніжна скатертина. Настя підійшла до вікна, з нього був вигляд на дорогу. Присіла на диван вікна позаду відали шум трамваю, що проїхав повз.
- Не хотіла би подивитися на всі кімнати?- спитала мама, стаючи в дверях.
- Пізніше  звідки така розкіш, я знаю що тато бізнесмен і можна сказати мільйонер, але це?- запитала дівчина поглянувши на маму, їй здавалося що тато казав що грошей в нього мало що в нього якісь проблеми, а тут такий швидкий переїзд і така квартира.
- Тато продав свій один ресторан в Донецьку, - відповіла мама, закриваючи очі, ну це було очікувано він давно вже не міг там продовжувати свій бізнес,
- Продав!,- здивувалася вигукнувши Настя,- але він ніколи не продавав хіба що сам купував.
- Ти права, але він не мав такого прибутку, як колись за старих часів. Тай для чого вести бізнес з окупантами.- продовжила мама після короткої паузи.
- Ма, а скільки тут кімнат?- раптом прийшло в голову дівчині.
- Чотири, до речі одну ми зробили тобі, ну якщо ти схочеш залишитися,- прийшовши до тями відповіла жінка.
- Я, ти ж знаєш я вже доросла,- ніяково відповіла встаючи з дивану доторкнулася до шиї.
- Так, Ліда живе в старій квартирі, мене більше хвилює чому вони не жили в квартирі яку Роман присвоїв собі,- пройшовши до коридору запитала жінка.
- Не знаю, на суді їх не було,- чомусь вирвалося в Насті дівчина заглянула в ще одні двері.
- Ай, не хочу про це. До речі ми з твоїм батьком приготували вам з Лідою гарний сюрприз до дня народження,- продовжила позаду жінка.
- Ти казала що це сімейна вечеря,- перебивши матір промовила Настя. Лариса Петрівна подивилася на неї скептично, розуміючи що дочка не зрозуміла правильно натяку.
- Так, але плани змінилися, - відказала коротко.
- Як це?
- Ну,- промовила, але зупинилася.
- Де всі?- продовжила говорити Настя повернувшись до вітальні.
- О це вже краще,- промовила мама усміхнувшись, нас всі чекають в ресторані. Батько скількох запросив,- нарешті наважилася відповісти жінка.
- Що?- очі Насті стали такими великими що жінка підійшла до дочки взявши її за руку.
- Це вечірка в честь вашого двадцяти п’ятиріччя,- промовила мама,
- Вечірка!!- знову вигукнула дівчина кліпаючи.
- Ага. Ліда коли дізналася була така рада що капець,
- І де вони?
- В новому ресторані твого батька, в нього так справи пішли в гору за ці місяці що він подарунок для вас приготував,- промовила мама, Настя встала розгубившись зовсім.
- Одягайся, там я тобі приготувала сукну з Вероніки, в Лідочки подібна, тепер її сукні продаються в сьому світі,- відповіла жінка світлішаючи на обличчі.
            Зайшовши в свою кімнату, яка виявилася просторою, і можна сказати навіть більшою чим її квартира в Франківську. Настя помітила на ліжку зелене плаття, довжина якого напевно не перевищувала колін. Маленьким не видимим замочком, сукня була без рукавів, спина була відкритою. До неї в низу лежали високі каблуки, босоніжки зі шпильками десь двадцять сантиметрів. Стявши коло дзеркала Настя не могла натішитися собою, давно вона не почувала себе королевою. Помітивши своє розпатлане волосся, дівчина почала щось вигадувати, але не змогла сама впоратися з ним.
- Ма, - крикнула вона до мами. У дверях показалася Лариса була одягнута в вишневу сукню, до підлоги, на волоссі вона мала булавку в вигляді троянд.
- Що? Вона замала,- налякана спитала та.
- Та ні якраз, я в тебе є плойка для  волосся?- запитала поглянувши на маму.
- Зараз принесу,- промовила, за мить Настя вже виправляла своє волосся. Дівчина зібрала його в хвіст, який мама чомусь завжди називала конячим, та він ідеально пасував до сукні.
Виїхали вони на таксі, яке приїхало за десять хвилин до виходу, Настя сіла на заднє сидіння, водій не міг довго відвести погляд від неї. Коли раптом просто запитав.
- А куди дами так прямують?- з незрозумілим акцентом спитав чоловік.
- На вечірку. - відповіла мама, Настя не хотіла розмовляти їй здавалося, що вона виглядала якось дуже відверто, хоча і спершу все їй подобалося.