Нове захоплення?

Нове захоплення?

            Поїзд приїхав рівно о другій годині, на той час діти вже спали, Настя взяла Олеся на руки, який посвистував у вісні, Саша меншенького, а чоловік позаду тягнув три валізи.. Саша вийшла остання з вагоном потягнувши зі собою складену коляску, яку одразу чоловік почав розкладати. Настя пройшла трохи вперед потягнувши рукою по валізі, щоб було більше місце, Саша вже поклала малого в коляску. Настя звернула свою увагу на вагон де вчора бачила незнайомця, але нікого не було. На пероні стільки людей що не розгледіти, ще й сонце очі затуляє.
- Настя!!- гукнула її подруга,- нам не туди кого ти видивляєшся?- та дівчина не відповіла вона лише заклала добре рюкзак на плечі направившись до подруги. Вони пройшли до авто вокзалу, щоб заїхати в їх село потрібно було найти автобуса. Настя дала Олеся татові, а сама пішла ходити по зупинках, шукаючи маршрутку. Та дівчина лише наблизилася до потрібного автобусу як раптом завмерла розгледівши на вході незнайомця з потягу. Від несподіванки дівчина зупинилася одразу. кліпаючи від здивування. Саша звернула увагу на розгублену подругу та підійшла до неї.
- Цей?- запитала усміхаючись не приховуючи цікавості.
- А так, він?- загубившись в словах відказала дівчина.
- Добре. Олег суди,- гукнула подруга чоловіка, той з валізами та сином
ледве йшли. Прийшовши до тями, дівчина побігла забирати Олеся. Хлопчик досі спав, не звертаючи увагу на нічого. Настя зайшла останньою в автобус, дівчина сіла на переднє крісло заді водія.
            Маршрутка їхала в невеличке містечко Очаків, це курортне містечко яке бабуся ще встигла назвати Левандію, зі своїми красивими пейзажами на можливості побувати на безлюдному острові. Пляжу там не надто чисті, але їх багато можна обрати той який найкраще сподобається тобі. Це не був Крим де Настя звикла проводити дитячі роки, але море вона любила і без цього. Було досить добре бо будинок баби розташовувався від моря лише десять хвилин ногами. Поки вони їхали дівчина дивилася в вікно і думала, усі вулиці були чужими для неї. Олесь почав прокидатися, малий відкрив очі щось дивне пробелькотів..
- Наш тото?- дивлячись на дівчину своїми великими очима запитав.
- Що?- обернувшись до малого, сказала,
- Він має на увазі що хоче вилізти,- промовила Саша яка сиділа позаду Насті. Малий поліз до мами, Олег взяв його на руки подавши йому воду. Настя сама відкрила бутилу і ковтнула води, в маршрутці було доволі жарко, хоч усі вікна були відкриті. Хоча вже кінець вересня та погода в Очакові доволі добра. Тому в той час як в інших містах постійно дощить тут сонце палить, хоча градуси вже не такі як в серпні. Подорож маршруткою тримала півтори години, а коли приїхали, центр Левандії був пустим, люди в такий час, починають йти на пляж. Яких на курорті багато. Настя взяла Олеся на руки та вийшла першою з авто, Олег подав їй рюкзак, дівчина поставила малого на землю і почала страхувати свої штани. Закинувши за спину рюкзак дівчина взяла малого за руку.
- Види, Настя, а то так ми вже стомилися,- промовив Олег. Маршрутка поїхала, а вони залишилися на дорозі. Вони останні виходили, з неї. Настя взяла Олеся добре за руку і повела по вузенькій вулиці. По дорозі вони Олесь помітив прилавок з морозивом і потягнув Настю туди, дівчина сама б не відмовилася. Тому взяла два морозива. Собі як зазвичай каштанове, а малому просто біле в стакані.
- Ти розпестити наших дітей,- заявила Саша сміючись.
- Може, але тут так жарко,- відповіла Настя кусаючи.
- Ще далеко?- спитав Олег по зіваючи. Він не спав половину ночі. Олесь як встав в другій ночі так і до ранку вередував, заснув лише під сьому,
- Ні, зелений будинок,- промовила Настя помітивши будинок який бабуся відсилала на фото дівчині. Він знаходився в самому кінці вулиці та був останнім. Дівчина знала що з його вікон видно пляж, а в ночі чути як хвилі вдаряються об берег. Тут на вулиці мало зелені переважно дерева які люблять теплоту ростуть. Настя йшла самому кінці, Олег ледве тягнув три валізи, дівчина бачила що скоро він просто засне від втоми. У дверях стояла бабця виглядаючи гостей, вона вже знала що Настя приїхала, хлопець який був коло маршрутки був сусідським сином, який пройшов перший до дому повідомивши про незнайомців що приїхали в село.
- Бася,- промовила Настя, обнявши бабцю.
- Настя, нарешті, а то я вже тут стою хвилин п’ять, заходьте діти, - промовила стара відкриваючи двері. Саша зайшла останньою захлопнувши за собою ворота.
- Ба ти вже підготувала їм кімнати а,- Настя подивилася на Олега який розминав руки,- вони хочуть відпочити.
- Е ні.- відповіла так,- спершу поїсте, а тоді робіть що хочете, до речі Настя може познайомиш нас,
- Я не пам’ятала,- засміялася дівчина, Саша подивилася на неї, вона саме годувала меншого з пляшечки.- Сашу ти знаєш, це її діти, а той що побіг до кімнати Олесь,
- Я Олег, її чоловік,- подаючи руку відповів чоловік.
- Дуже приємно, сідайте за стіл, а я вам подам, - промовила бабуся. Настя пішла і почала допомагати своїй бабці, На накрила досить не малий стіл, як завжди. Бабуся любила приймати в себе гостей і коли вони були завжди повний стіл.
- Дуже смачно пані,- Саша хотіла сказати на ім'я, але не згадала,
- Просто Бася,- усміхнувшись поглянула на свою внучку.
- Добре,- відповіла киваючи.
- Ми б хотіли відпочити, з дороги,- заявила Саша відчуваючи як очі злипаються самі.
- Так, я покажу вам ваші кімнати,- сказала Настя,- Будинок великий, -додала після короткої паузи. Бася ж стільки розказувала про нього коли купила його менш як рік тому.
- А на вигляд не такий,- заперечив Олег.

            Будинок зовні був маленький, але всередині він був досить класичний. Два поверхи на кожному з них по дві кімнати, дві ванни з туалетом, вітальня, кухня та столова. І все це на 100 квадратних метрів. Будинок був великий всередині, було помітно що його добудовували кілька разів. Настя провела їх на другий поверх де були дві кімнати для гостей, бася часто брала на літо квантерантів, коли жила ще в Криму, тут вона цього ще не пробувала робити. Настя провела спершу в меншу кімнату залишивши сонних дітей спати. Олег залишив коляску, з речами дітей теж в кімнаті. Кімната мала одне ліжко стіл, шафу. Та деякі дрібні речі, Олесі перевернув свою валізу по розсипаючи всі речі на підлогу. Наступна кімната була вже досить більшою і це була спальня для дорослих. На стіні над ліжком висіла ікона Матері Божої. Стіл з лампочкою, і балкон на нього двері були відкриті. Ліжко застелене акуратно на яке одразу ж ліг Олег. Саша подивилася на нього і похитала головою. Дівчина вийшла, залишивши їх самих на верху. В низу бася саме збирала посуду.
- Твої друзі доволі милі. Саша вроді вона була на весіллі?- перепитала стара поклавши тарілки в умивальник
- Так, вона мені рідна, як сестра,- кивнула дівчина подаючи нову порцію.
- А до речі як там Ліда?- за питалася жінка від цього питання дівчина скривилася.
- Ба, вона кохається з моїм колишнім нареченим, як вона, рада що в мене був викидень через них і сміється з того,- промовила Настя з сум, але на обличчі в дівчини появилася усмішка.
- Я б ніколи не подумала, ви були такі милі в дитинстві.- знову згадуючи відповіла бабуся.
- То так давно було, Ліда змінилася тепер ми зовсім різні люди,
- Настя, ти як, я не хочу нав’язувати свою думку. - промовила баба починаючи мити посуду. Настя стояла коло неї взявши рушник до рук.