Перший суд

Перший суд

            До суду залишалися ще три дні, після того як Роман отримав повістку, хлопець кожного дня надзвонював дівчині. Після того як Настя перестала відповідати на дзвінки, чоловік перейшов на класику почав відсилати погрози по СМС. Дівчина навіть не хотіла читати їх. Коли телефон дзвонив на роботі вона вимикала його, про погрози Романа вона не розповідала нікому, лишень зберігала кожне повідомлення після того як згадала слова адвоката. «Якщо він почне писати вам погрози зберігайте їх як докази». В понеділок коли вона сиділа за своїм робочим місцем. Телефон знову почав вібрувати, Настя не помітила як Саша стояла позаду неї. Подруга схопила телефон швидше дівчини
- Що це таке?- запитала Саша приклавши до вуха слухавку.
- Що саме, я що десь не те набрала?- спитала дівчина переводячи тему.
- Та ні, це,- показала Насті її телефон і всі повідомлення від Романа, Настя вдала вигляд що не розуміє про що та говорить.
- Ні це просто.- Саша чекала відповіді. Коли Настя нарешті підняла голову відповівши коротко.
- Настя він тобі погрожує чи що, чому?- перечитавши кілька строк запитала Саша поклавши телефон на місце.
- Це через суд,- скривилася відповідаючи.
- Ти подала його,
- Так, сімнадцятого відбудеться,
- Добре я тебе відпушу, але поїду з тобою, як свідок,
- Та не потрібно, адвокат все зробить сам.
- Не обговорюється!- строго відповіла подруга.
- Добре, - знаючи Сашу відказала знову опустивши голову до роботи.
- Тоді працюй,- промовила Саша взяла її телефон з собою. Сьогодні Настя мала поїхати в Яремче брати інтерв’ю в найстаршої мами в Україні. Настя зібралася свої речі, і вже збиралася виходити з редакції. І помітила що в сумці відсутній телефон. Настя повернулася назад, підійшла до Саші й простягла руку.
- Що?- запитала наче нічого не розуміючи кліпала очима поглянувши на Настю.
- Відай телефон!- заявила дівчина.
- Я не можу!
- Чого?
- Ти можеш хвилюватися, а в твоєму стані тобі не можна,- відповіла подруга.
- Саш,- продовжувала стояти на своєму дівчина.
- Добре візьми мій.- витягнувши зі свого кішені телефон
            Того дня Настя повернулася досить пізно вечором, вона лягла в ліжко, спати не хотілося, дівчину сильно болі живіт вона як могла трималася. Коли заснувши, біль зник. Серед ночі Настя встала зробила щось собі поїсти, вона сьогодні лише снідала тому була досить голодною. Підсмажила собі картопельки та сіла на ліжко дивитися фільм. Завтра потрібно буде гарно скласти інтерв’ю з Парасковією Росою. Вона згадувала сьогоднішню розмову з нею. Най цікавіше що сподобалося Насті те що жінка була вже майже присмертні, а говорила як щаслива жінка. Настя загадала що вона народила останню свою дитини в п’ятдесят сім років і то було майже сімнадцять років тому. Дівчина сиділа на килиму в суцільній темноті думала про своє маля. Настя вже навіть придумала як назве дівчинку, Меланія, а хлопчика Гавриїл. Настя лягла спати в четвертій ранку, і просунулася від будильника, на телефоні Саші, була половина шостої. Настя не знала як виключити його тому просто виключила телефон. Саша мала ай фон на паролі, тому залізти в телефон було не просто.
Дівчина почала одягатися, не хотівши йти на роботу, вона би досі сиділа так собі просто. В машині вона була вже (о) пів на восьму, в цей час на дорогах досить великі пробки. За майже два тижні Настя вивчила маршрут коротких доріг тому приїхала в редакцію трохи пізніше восьмої.
            Сиділа за своїм робочим місцем сьогодні вона має написати велику статтю ще й поїхати до програми, домовитися з ними про участь одної досить розгубленої мами. Вже понад годину дівчина набирала на своєму комп'ютері статтю, і ніяк та не могла закінчити. Вчора коли вона (по)ставити запитання їй здавалося не так багато, а тепер коли вона все писала і перечитувала їй здавалося що тут роботи ще багато. Крім того потрібно було написати, а потім вибрати лише ті питання які Саша вважатиме важливими. Настав обід, дівчина навіть не помітила як сама залишилася в редакції. Вона на ходу перекусила кількома бутербродами запивши водою, і почала робити другу половину роботу. Закінчила вона ї робити в четвертій. Саме коли приїхала Саша з новою обкладинкою журналу.
- Настя ти вже їздила на програму?- питалася Саша підійшовши до дівчини.
- Я не встигла, а зараз поїду. - відповіла дівчина, ставши зі стола і розтягнувши руки до гори.
- Добре ти написала статтю,- перепитала дівчина.
- Саша так, вона на твоєму столі.
- Ок можеш поїхати на програму, і до нас коли звільнишся приїжджай,- промовила подруга і підійшла до Миросі. Показала нову обкладинку. Настя тим часом випила кави, і пішла в низ. Як на зло в неї на жигулі закінчився бензин, дівчина залишила машину коло редакції. Сама сіла на тролейбус, потрібно було переїхати лише кілька зупинок. Але вже на другій її почало нудити і вона вийшла, дорогою до програми їй стало легше.
Програма мала виділене місце на телеканалі Івано-Франківськ, кожного дня її показували о сьомій годині. Дівчина мала встигнути відати матеріал на програму і повернутися до редакції.
            Настя зайшла до середини та помітила, ведучого який курив на сходах. Дівчина повільно почала наближатися до нього.
- Доброго дня!- промовила обернувшись до нього Настя, ведучий поклав свою сигарету.
- Привіт, ти Настя?.-  розглядаючи дівчину запитав.
- Так. Ось, Саша просила що цього разу ви були менш емоційні. Сценарій там всередині.
- Добре!- усміхнувшись відповів чоловік.
- Вона ще щось казала,
- Ні, - подумала Настя, згадуючи чи часом нічого не пошльопала коли спішила.
- Добре, дякую,- ведучий піднявся на гору.
 

 Настя повернулася в редакцію, сиділа там до восьмої години, потім коли Саша повернулася з бензином подруга допомогла завести їй машину. Настя відправилася в супермаркет, який знаходився навпроти її дому був досить маленьким, але там завжди були свіжі продукти. Настя набрала повний кошик різного. На дорогу взяла кілька кексів, які вона так любила і чорний шоколад без якого не могла обходитися. Кілограм фруктів, а саме апельсини, та яблука. В дома вона прийняла свою улюблену ванну з пінкою, дівчина їла шоколад, запивала свіжим соком, і слухала повільну музику піаніно. Все це перервав дзвінок у двері.