Переїзд до Івано-Франківська

Переїзд до Івано-Франківська

Була середа Настя збирала свої речі, у валізу яку вона вирішила засунути лише все необхідне, та більшість речей і так знаходилися в квартирі де продовжував жити Роман. Настя взяла лише кілька літніх футболок. Два плаття, які вибирала з Романом минулого року. І джинси, без яких не могла обійтися ніколи. Решта речей були осінніми та зимовими. Настя згадала що в Романа на квартирі залишилася її шубка яку вона не взяла зі собою коли пішла. Дівчина вже сама хотіла їхати до квартири, але раптом згадала що сьогодні в неї назначена зустріч з покупцем машини. Все сталося спонтанно, коли батько відмовив в грошах, Настя спершу розгубилася. Але ж цього самого дня натрапила на оголошення. І все стало на свої місця, вона виставила на продаж свою Тойоту. Настя вирішила продати деякі свої золоті подарунки, але за ними вона повинна була їхати до центру. Для початку, Настя мала зібрати свої речі, а тоді їхати в «Люкс » на зустріч. Коли все було зібрано, як по плану Настя взяла свої речі, закинула в шафу.
            Ресторан «Люкс» куди її було запрошено знаходився досить далеко, а саме десь серед Рясного, досі не відомий район для неї. Настя не знала тому їхала досить повільно розглядаючи вітрини. Ось нарешті за поворотом вона помітила вивіску, залишивши машину не поодалік, Настя направилася до входу. Ресторанчик був досить маленьким, не дарма що про нього дівчина не знала зовсім нічого, не великі столи за якими сиділи відвідувачі. Хоча в цей час їх можна було і не зустріти. За столиком коло вікна сидів чоловік, йому було раків з п'ятдесят, а може й старший. Це був той самий покупець який згодився на ціну Насті. Повільно сіла вона повісивши на ручку крісла свій рюкзак. Чоловік поглянув на неї усміхнувся, а тоді раптом промовив.
- Можливо ви щось би хотіли замовити?- спитав він поглянувши на дівчину.
- Ні я вам вдячна, але я буду лише зелений чай,- відповіла Настя поспішаючи.
- Тоді, нам два зелених чаї,- промовив він до офіціанта, той кивнув покинувши їх, направився до кухні.
- То ми сьогодні підпишемо документи про продажу,- питалася дівчина,
- Все з часом. Авжеж, - промовив чоловік,- офіціант поставив дві чашки чаю. Я б хотів дізнатися для початку чому ви продаєте Тойоту,- спершу Настя розгубилася що відповідати. Але наступної миті.
- В мене зараз скрутні часи. Довго розповідати,- відповіла Настя,
- А ми нікуди і не спішимо чи не так.- усміхнувся і промовив далі,- ви дуже дешево продаєте свою машину по документах вона цілком нормальна і нова,- промови чоловік погортавши кілька сторінок.
- Це правда їй лише три роки, вона нова. Але мені потрібні гроші,- відповіла Настя ковтнувши чай.
- То чому ви так спішите, ?- знову перепитав чоловік.
- Все почалося три роки тому коли я як журналістка почала працювати в газеті «Високий замок» там закохалася. І своїм хлопцем мала вийти заміж місяць тому, але він,- на цьому Настя зупинилася, вона поглянула на чоловіка і здивувалася, а чому вона має йому щось розповідати йому, він же просто покупець, а не психолог. Настя не хотіла продовжувати дівчина відвела погляд від нього.
- Розповідайте мені стало цікаво?- продовжив чоловік. Дівчина знову зніяковіла вона не розуміла що саме він хотів почути.
- Тоді він мене проміняв на мою сестрою. Коло самої церкви. Я взяла кредит щоб зробити весілля, і тепер повинна виплатити його, купила йому весільний костюм. А він ще й вигнав мене з квартири яку мені подарував батьки хоч і не прописаний, до всього цього,- Настя затнулася дівчині стало боляче в животі та вона схопилася двома руками за нього. - я вагітна.
- Я як адвокат на вашому місці би подав в суд,- промовив чолові. Настя добре тепер поглянула на нього, лише тепер вона помітила його чорний костюм і портмане. Ось його вираз, невже він справді адвокат.
- Я подала на суд, але мені говорять що це програш,
- Вас є адвокат?- запитав він раптом.
- Так, але - тут вона зрозуміла що насправді немає його.
- Ні,- відповіла одразу.
- Домовимося так, ви мені даєте ще на тисячі, так двадцять нижче, а я буду вашим адвокатом, повірте мені він поверне вам квартиру і гроші за все що ви витратили. – промовив чоловік. Щось Настя зовсім розгубилася так він собі ціну знижує чи що подумала дівчина, але в неї і справді не було вибору.
- Ви мали щось подібне?
- Ага, то як домовилися, - Настя кивнула і підписала документи. Чоловік так само все підписав і подав їй конверт.
- Я вам подзвону коли все довідаюсь про ваше становище в суді,
- Дякую вам,- чоловік пішов, він забрав ключі від машини та записав ще раз її номер.

            Настя не знала чи справді цей чоловік адвокат, але іншого вибору в неї не було. Коли чоловік вийшов з ресторану дівчина замовила собі десерт. Перепивавшись в офіціанта що прямує до центру, розгубившись. Настя їла дивлячись у вікно. Дерево яке було коло ресторану похитувалося від вітру, дівчина дивилася як люди проходили повз. Хтось був один, а хтось з парою. Всі проходили повз не наче не помічали все навколо. Настя так задивилася що не почула як почав дзвонити її телефон. Дівчина обернулася до рюкзака і почала шукати там його. На екрані висвітився Роман, дівчина спершу скинула, а тоді відставила телефон в сторону. Він задзвонив за кілька хвилин знову Настя не хотячи взяла слухавку.
- Що?- викрикнула відчуваючи відлуння свого голосу,
- Нам потрібно побачитися,- відповів Роман,
- Я саме збиралася їхати по речі,- відповіла Настя і поклала слухавку. Майже місяць, а може й більше пройшло з того дня коли вона дізналася коло церкви про зраду. Досі біль був, але Настя стримувала його. Дівчина закинула телефон в кишеню, і витягла гроші за тістечко. Коли підійшов офіціант і сказав.
- Пан який з вами був заплатив за це,
- Як?
- Він знав що ви замовити,- промовив і пішов. Настя трохи здивувалася, але не дуже, поклала гроші в до гаманця і вийшла з ресторану. На зупинці вона простояла десь кілька хвилин коли приїхала маршрутка яка була потрібна Насті. Добре що вона була порожньою, Настя і ще кілька людей були в ній. Дівчина дивилася на місто яке почало рухатися, наближався обід.
Настя приїхала десь через сорок хвилин до свого колишнього життя. По дорозі вона зайшла до магазину. Купила собі декілька яблук і один гейфрукт. Тоді пішла на гору. Двері були відчинені, Настя роззулася поставивши туфлі збоку, спокійно ввійшла, почула якісь голоси в спальні. Дівчина пішла в гостину і витягла з шафи свою шубу, це була штучна шерсть, але дуже гарна і тепла, дівчина взяла зайця (іграшку) яка стояла на підвіконні. І почула що хтось зайшов. Роман був без футболки, він завжди так ходив по квартирі, коло нього стояла Ліда вона була в її халатику.
- Ти прийшла,- промовив Роман здивована,
- Так, забрати речі,- відповіла сухо дівчина Роман підійшов ближче до неї,
- Це правда,- промови хлопець дивлячись на неї,
- Що?- спитала Настя взявши в руки кульок.
- Це що ти вагітна - від цих слів по дівчині пройшлися мурашки, очі широко відкрилися, вона зблідла першою її думкою було звідки ти знаєш, але вона сказала.
- Так,- кивнула продовжуючи збирати свої речі.
- Чому не говорила, коли, від мене?- почав кричати Роман, Ліда взяла його за руку. Настя стало ніяково.
- А ще від кого, ти ж мене трахав, а не я тебе.- відповіла не стримавшись дівчина.
- Зроби аборт ми й так не разом і ніколи,- почав він говорити коли Настя різко повернулася до нього піднявши голову.
- Ні,- відповіла Настя. І рушила до виходу, але Роман поставив руку загородивши таким чином їй вихід. Настя відійшла назад.
- Сядь потрібно поговорити про це,- промовив Роман, дівчина підійшла до вікна.
- Ти хто мені такий?- запитала зазираючи йому в очі.
- Ти носиш мою дитино хоча я не впевнений ти ж пила таблетки. – Ліда усміхнулася.
- Ні я не пила їх вже майже три місяці, а ти чого не користувався,
- Як ти?- закривши різко рота не знаючи що відповісти.
- Що я, ти ж мене положив на столі, а не я себе. І сам не одягнув,- відповіла дівчина вона помітила як почала сердити Романа. Він почав мінятися на очах.
- Ти зробиш аборт ця дитина мені не потрібна,- відказав майже закричавши він,
- Ця маля мені потрібне, і я не збираюся робити аборт,- відказала Настя виступивши в перед. Дівчина поглянула прямо в його вічі.
- Як ти смієш, я ж тобі говору що ви мені обоє не потрібні,
- Ти боїшся чи що,- відказала Настя, але Роман не дав їй вийти. Чоловік штовхнув її в бік дивана. Настя не стрималася на ногах і впала на землю. Дівчина схопилася за живіт.
- Ти що робиш?- виступила вперед Ліда поглянувши на сестру. Настя сильно обійняла свій живіт. Дівчина відчула сильний біль, але встала коли все минуло.
- Я сказала вже тобі що не зроблю аборт, роби що хочеш,- відповіла і вийшла з кімнати.
- Навіщо ти її штовхнув?- спиталася Ліда налякано,
- А чого ти цікавишся?
- Переживаю за тебе, якщо вона би втратила немовля тоді що би було, тебе могли посадити.
- Я не подумав,- відповів Роман відвертаючись від неї.
Настя йшла вулицею тримаючись за живіт, було ще доволі рано дівчина вирішила їхати до гінеколога. А якщо Романа щось зробив її маленьким. Дівчина викликала таксі, і поїхала до свого лікаря. Гінеколог був у своєму кабінеті коли Настя постукала, дівчина зайшла до середини. Всю дорогу вона думала що нічого страшного не сталося, але краще перестрахуватися.
- Прийшла на обстеження подруго?,- промовила однокласниця, яка мило усміхалася до Насті.
- Так. Сьогодні я впала і мене живіт сильно схопив живіт,
- Ясно давай лягай, подивимося що в тебе там?- відповіла встаючи з місця.
Настя лягла на крісло, по екрані було видно маленьку дитину. Хоча швидше вона була подібна на рибу ніж на людину.
- Ну є варіанти що ти можеш втратити, але тобі краще не навантажуватися сама розумієш перша вагітність, і ще дуже маленький термін. Я би казала просто відпочивати, але знаючи тебе,- засміялася та.
- Добре, дякую,- встаючи відповіла Настя.