Дощ

Дощ

            В телефоні було мовчання, яке просто вбивало, Настя не могла опустити мобільний. Її погляд змінився, шкіра на обличчі ріко стала білою, родичі які були позабігали від дощу до церкви, лишень Настя та її батьки стояли серед великої зливи. Саша була в машині, з неї вона бачила що коїлося, коли в нареченої з рук впав телефон, подруга вибігла з машини, батько підійшов до дочки, почав її трясти. Настя не звертала на це увагу, вже за лічені хвилини вона була вся мокра. Окрім холодного дощу додався сильний вітер, який зірвав фату з голови, над головою почало гриміти. Батько почав кричати на неї продовжуючи достукатися до дівчини яка стояла як в копана.
- Що з тобою. Таке, ? Настя,- кричав батько, дівчина як не чула нічого просто зробила крок пішла вздовж дороги. Одна Саша коли підняла телефон побачила що останній номер був Романа. Саша набрала його і йшли довгі гудки, а потім телефон взяв Рома.
- Ти що дурна чи що, скільки казати ти була для мене просто лялькою яку можна трахати,- сказав хлопець і кинув слухавку. Саша кинула телефон і почала розбивати його ногами, до поки він не розлетівся на шматки.
- От сволота,- сказала Саша. І почала шукати очима Настю. Подруга була вже далеко, а саме через дорогу, Настя направлялася в Шевченківський гай. Батько не зрозумівши що сталося хотів побігти за дочкою, але Катя зупинила його. Мати дивно подивилася на подруг, і тоді промовила,
- весілля не буде?- запитала стурбовано.
- Що?- закричить як батько і подивився на неї,
- Він кинув її,- промовила Саша поглянувши на Дмитра Гончара, батько з нервів кинув піджак на брудний асфальт і пішов до машини.
            Настя зайшла до парку, заплативши за вхід кілька гривень, продавець, ще досить здивувався, що молода, а сама в гай йде. Добре нічого не розпитував, дівчина пройшла до середини. Дощ лише збільшувався, і Настя заплакала. Туш яка була водостійкою не витримала такого і потекла. Дівчина почала бродити по лісі, людей зовсім не залишилося. Хатинки всі були позакривані, Настя зайшла до одної на самому краєчку, там ще на ганку була лавочка вона сіла на неї. І почала ще гірше плакати, спогади про Романа не переставали з’являтися. Біль нахлинув ще сильніша. Вона не могла залишатися на одному місті, почала ходити.
            Весілля було зірване. Гостей не посадили на святкові столи, всі рідні та родичі Насті були розлюченими. Батько зник в ту саму мить коли почув що Роман кинув його дочку. Мати почала вибачатися перед гостями та священиком. Той був здивований що таке сталося, на його практиці таке лише раз було і то виявилося що наречений якийсь там родич. Родичі розійшлися розгнівано, вони ж подарунки купили, які швидко позабирали назад. Не дарма що з всіх ста п'ятдесяти родичів було лише троє знайомих Романа, і то два дружбами та фотограф його друг. Катя поїхала з дитиною. До третьої години вже нікого не було, Саша сіла за руль Настінної машини поїхала разом з Ларисою Гончар до неї додому. В мати піднявся тиски та вона на п’яту годину злягла, Саша як могла допомагала їй.
Настя сиділа на лавочці коли почула позаду себе що гай закриває їй потрібно виходити. Дівчина мовчки вийшла. Хоч дощ перестав лити, так сильно, але все ж він падав. Настя йшла пішки дорогою. Люди які проходили повз дівчину оберталися, але їй було не до того, мокро і холодно вона не хотіла повертатися до дому. Дівчина йшла напрямку до парку імені Івана Франка, де колись любила проводити час. Йдучи дорогою вона якось не так поставила ногу і зламала каблук на туфлі. Замість того що просто відірвати шпильку Настя зі злості шпурнула туфлі у смітник. Вона вибирала їх разом з Романом, тому не хотіла бачити їх. Роззувшись вона пішла боса по калюжах які були.
            Саша поралася на кухні, щось готувала, коли почула що двері квартири відчинилися, дівчина спершу подумала що це прийшла Настя, і побігла до коридору. Але там була Ліда вона знімала свої кросівки, Ліда оглянула з хитрістю Сашу, не сказала проронивши і слова. Сестра пройшла до своєї кімнати, за хлопнувши їх, Саша не витримала і зайшла, відчинивши двері. Ліда зняла саме футболку і кинула її на диван. В одному ліфчику вона обернулася, він був блакитно рожевий з мереживом. Ліда навіть не засоромилася, а лише сказала.
- Чого тобі?- промовила і почала знімати шорти, як виявилося вона була без трусів, Саша обернулася, до поки та одягла нову і вділа нові шорти.
- Чого те? Треба.- сказала Ліда витягуючи сумку з шафи.
- Ти що взагалі думаєш що ти тут найкрутіша, а,
- Ну так, а що?
- Ліда як ти могла. Ти просто,- Саша ледве стрималася щоб не обізвати її, але Ліда сама сказала.
- Шлюха,- промовила та усміхнулася,
- Саме це я хотіла сказати, твоя сестра Настя вона справді любить Романа, а ти, - промовила, але відповіді не отримала.- Ти знаєш що вона не відомо де зараз, а ти ту,- Саша лише тепер помітила що вона збирала речі.,- Що ти робиш?
- Їду геть,- промовила і продовжила збирати сумку, Саша підійшла до неї шпурнула її в бік,
- Ти що взагалі, - сказала дівчина випрямившись, вона подивилася на неї дивно,
- Я ні, а ти так. Куди зібралася?.
- До свого коханого,- відповіла єхидно як лисиця,
- Кого такого?
- Ромчика,
- То це ти?- ледве промовила мати, - Це ти розбила сестрі серце,- мама ледве трималася на ногах і говорила. Ліда нічого не сказала, а продовжила збирати речі.
- Ти це зробила, але навіщо, - промовила Саша дивлячись на Ларису Григорівну. Мати Насті ледве трималася, щоб не впасти вона зламалася за стіну дивлячись на дочку. Гончар почала помалу підходити до дочки,
- Я мама теж хочу щастя, ми любимо один одного, а Настя вона лише зайва,- відказала, сестра.
- Настя не відомо де зараз, а там така погода ти думаєш головою.- сказала Саша, стримавши себе щоб не вдарити.
- Настя завжди була першою, тепер я хочу бути нею, мені надоїло що я завжди була на задньому плані,- сказала,- Мама ніколи не помічала мене, Настя, Анастасія Гончар ось наше майбутнє. Чому я вийшла заміж у вісімнадцять, а тому щоб Насті насолити, ви все життя потурали їй,- говорила Ліда. Вона вже зібрала всі речі та закривала замок.
- Настя твоя сестра і вона не вина що сталося сім років тому, - промовила мати, Ліда подивилася дивно на неї. Вона відбила від мене мого хлопця, він кинув мене, а я мусила виходити за цього ідіота Олега,
- Ти сама вина що була вагітною. І без нашого дозволу розписалася, Настя не вина,- відповіла Лариса, Саша вже явно нічого не розуміла, але дізналася багато нового про родину Гончар.
- Я була вагітна, так, але зробила ти мені аборт, а не я, і тепер через тебе і Настю я не буду мати дітей. Так ви вині, може ти зрозумієш мене, а Настя вина у всьому що сталося зі мною!!- промовила Ліда підійшла до матері. Лариса саме стала навпроти дочки зазираючи в її в зелені очі вдарила її по щоці. Ліда лише доторкнулася до лиця і промовила.
- Ось так ти поводишся після того що зробили,- промовила виходячи з квартири. Лариса Григорівна лягла на ліжко.
            Настя пройшла майже половину дорогу. Через хмари які заступили небо, вечір наставав швидше чим за звичай. Дівчина долала крок за кроком відчуваючи що її всю трясе, перехожі озиралися на неї, але їй було явно все одно до них. І що вони про неї думають. Дівчина згадувала, як вони познайомилися, як після того кожне їх побачення було казкою. А що сьогодні сказав він, той на якого вона стратила три роки свого життя, той якого вона так любила. Розбив її серце на маленькі кусочки, які не можна вже зібрати. Настя пригадувала той день коли вперше побачила їх з Лідою. А він нічого навіть не подивився на сестру. Дівчина йшла і бачила лише перед собою, всі ці місяці брехні.
            Дмитро Гончар, був у своєму ресторані, з новою пасією. Її звали Аліна, дівчині лише двадцять років, він підхопив її сьогодні коли повернувся з Церкви. Вона сиділа самотньо і дивилася на нього. Дмитро підійшов до неї й запропонував келих вина, дівчина погодилася, вони вже дві години розмовляли.
            Саша дала Ларисі заспокійливе, але воно не подіяло на неї так, як хотілося дівчині. Саша чомусь задрімала, а вже через кілька хвилин мати Насті не було в квартирі. Лариса Григорівна, якій завтра мало бути сорок сім років поїхала в аеропорт, їй не було цікаво де її чолові, вони вже давно не були близькими. В літаку до Каліфорнії, де жила її подруга, вона заснула. Вона не могла просто так змиритися що її дочки стали ворогами для обох. Зараз їй потрібен лишень спокій.
            Батько сидів курив цигарку в спальні готелю вже було пізно коли задзвонив його мобільний телефон. Саша наляканим голосом промовила.
- Ваша дружина вона зникла, і Насті в дома ще немає - говорила дівчина.
- Ну і,- промовив Дмитро Гончар,- Моя дружина в Каліфорнії, мені дзвонив друг, вона тільки-но сіла на літак, скоро буде в Ольги. А Настя, вона сама винна що не змогла стримати Романа і самого початку я їй говорив що вони не пара,- говорив батько, Саша не могла повірити. Мати Насті поїхала до подруги в Америку, батько явно розважався, а сестра розбила її серце разом з Романом, і всім на це пофіг. Саша не могла в таке повірити.
- Ви що сміється з мене, Ліда з Романо сплять, а ви зараз навіть не думаєте про свою дочку, Настя вже майже дванадцять годин як пропала.
- Настя не могла пропасти може вона в себе на квартирі в центрі,
- Я їду туди тому не хай вона там буде. – роздратовано дівчина кинула телефон.

            Настя сиділа серед порожньої темній вулиці навпроти свого будинку. Дощ вже перестав падати, але страшений вітер що приніс холод, дівчина дивилася на закриті двері і згадувала що ключі залишила в машині. Вже як годну вона стояла коло дверей, до поки не вийшла сусідка з першого поверху з собакою. Сусідка Іванка навіть не помітила Насті. Дівчина зайшла до під’їзду, і лише на сходах зрозуміла що куди вона йде, всередину і так не попасти. Згадавши про Пані Ліду, якій вона залишала свій запасний ключ, на випадок якщо щось станеться. Направилася до сусідки. Двері довго ніхто не відкривав. Ось на решті почулися кроки в середині, сусідка відкривала замок. Вона навіть не спитала хто там. Відчинивши вона побачила молоду сусідку в весільному брудному платі, з розлитим макіяжем і сльозами які досі текли з очей. На обличчі не було нічого крім злості, відчаю.
- Настя,- лише промовила сусідка,
- Ключі,- ледве вимовила дівчина, сусідка зникла за дверей, і подала дівчині ключі. Їх було два один з верхнього замку другий нижнього.
- Настя люба що сталося?- не стрималася сусідка спиталася,
- Нічого,- сухо мовила дівчина і попленталася в низ. Коло самих дверей дівчина зрозуміла що може не варто заходити до середини. А якщо там Роман чи ще хтось, відкинувши це, бо дуже вже змерзла Настя запхала ключ. Як виявилося двері були не замкнуті, відкривши їй, дівчина легенько прикрила щоб не було чути. Настя пішла по тихеньку до кімнати з якої долинали дивні звуки. Дівчина помітила прочинені двері спальні. На ліжку був Роман і Ліда, сестра була на хлопцеві він час від часу підкидав її в гору. Вони були голі, Насті стало гидко вона ледве не закричала. Але почувся дзвінок у двері. І пара різко перестала займатися займалася сексом. Настя відійшла в бік. Ліда накинула на себе халат сестри, попленталася до дверей. Настя заховалася за двері, дівчина була в білому платі. В коридорі почувся голос Саші яка явно пробиралася в середину квартири.
- Та куди ти пішла,- промовила Ліда,
- Це не твоя квартира!!- крикнула Саша пройшовши до середини, подруга вперто йшла в перед. Настя тим часом розкрила двері спальні, зайшла до середини, Роман сидів спиною до неї тому не одразу помітив її. Коли ж він обернувся, аж закричав,
- Ааааааа, ти хто?- Настя подивилася на нього розгублено, їй стало не пособі якось. Окрім огиди до нього вона тепер нічого не відчувала.
- Настя,- почулось позаду, дівчина обернулася і побачила свою сестру, а позаду неї Саша. Яка була здивована,
- Збирайтеся з моєї квартири обоє!!- закричала Настя, Роман засміявся, він сів на диван.
- Твоєї що?- смішно стало йому, дівчина нервово подивилася на нього, Ліда підійшла до Романа і взяла його за руки.
- Це моя квартира,- відповів Роман, а ти тут не маєш ніяких прав, чого прийшла?- промовив Роман ставши коло Насті, дівчина нічого не промовила лише подивилася йому в очі та дала ляпас по лиці, від якого по кімнаті пронісся звук. Роман потер місце куди вдарила дівчина і подивився на неї,
-..та ти що взагалі!!- розлючено вигукнув, встаючи дав їй здачі, але в два рази сильніше. Настя доторкнулася до щоки, вона була вся червона. Саша підійшла до подруги яка знову починала плакати.
- Геть, зараз же це Настінна квартира, а не твоя,- закричала Саша,
- Саша ти помиляєшся, вона її так само як і моя,- відповів спокійно Роман, він підійшов до тумбочки і витяг сигарети.
- Але ти не курив?- перепитала крізь сльози дівчина.
- Все міняється сонечко,- вичавивши з себе посмішку відповів.
- Настя! ходімо звідси,- промовила Саша. Взявши її за руку,
- Ще рано,- промовила Настя, дівчина підійшла до тумбочки почала ритися в своїх речах, розкидавши їх всіх вона витягла сумку. Та почала запихати в неї речі.
- Настя що ти робиш?- спитала поглянувши на подругу,
- Йде звісно ж квартира ж моя,- відповів хлопець.
- Мені цікаво відколи це вона твоя?- спиталася Настя обернувшись до нього,
- Ти що не пам’ятаєш що підписувала, ти подарувала мені її ще місяць тому, а я не сказав, вибач,- промовив Роман усміхаючись, він мало не сміявся з того що зробив таку швидку аферу. Настя справді згадувала що щось підписувала, але ніколи не думала що Роман може таке вчинити з нею
- Ти падло, - просичала Саша, але Настя загородила їй дорогу. Дівчина зняла каблучку з пальця і сережки з вух, це два подарунки Романа. Вона кинула їх на землю і почала товкти ногами. Маленький діамант був зруйнований на каблучці.
- Та ти?- зашипів чоловік помітивши як прикраса стала порохом.
- Що каблучку і так не за твої гроші куплена. - сказала Настя взявши сумку виходячи.
            Настя сіла за руль своєї машини, Саша вмовляла її не сідати, але дівчина не послухалася вона сіла почала їхати, коли на пі дороги відчула що не може. Настя помітила що нога сильно почервоніла, Саша відсадила її вже на другій зупинці на заднє сидіння. Поки вони приїхали до будинку Настінних батьків вже світлішало, була п’ята година ранку. Дівчина зняла сукну в ванній, Саша пішла до кухні щось готувати бо сама вже зголодніла. Ванна була тепла. Дівчина помила руки, ноги голову і просто просиділа там десь годину. Час минав, а вона не виходила Саша злякалася, зайшла до ванної, Настя саме вдягалася. Дівчина пошкандибала до своєї спальні. Вона не хотіла їсти тому заснула одразу ж. Саша мала їхати до дому в Івано-Франківська. В неї там чоловік, маленька доця. Саша виїхала на електричці (о) пів на восьму ранком. Не забуваючи що Насті зараз погано вона повинна кожної години дзвонити подрузі.
            Десь година восьма прийшов батько він був п’яний, тому пішов спати одразу, не помітив дочки. Прокинулася дівчина від сильної гарячки, все тіло трясло, їй було то холодно, то жарко, дівчина відчувала що в неї температура. Голова сильно боліла, окрім цього її дуже нудило. Дівчина ледве дійшла до туалету. Настя була дуже слабка. Коли батько потверезішав він зайшов до неї в кімнату. Настя була під ковдрою, вся вона горіла. Дмитро Гончар підійшов до доньки доторкнувся до чола коли відчув гарячку вигукнув.
- Ти вся гориш. Настя тобі потрібен лікар, я дзвону Томасу,- Томас це був їй
приватний лікар, він був за походжанням українець, але жив довго в Америці де й отримав освіту лікаря. Лікар приїхав десь за кілька годин після дзвінка тата. Настя досі вся була в гарячці тому ледве говорила.
- Так,- що в нас тут,- промови Томас витягаючи з сумки термометр,- поглянемо скільки в нас тут,
- Давайте,- взяла Настя в руки коли раптом почула голос в коридорі. Ліда сварилася з татом і так голосно що лікар аж обернувся.
- Де ти могла так застудитися?- запитав Томас.
- Не знаю,- хмикнувши носом відповіла закриваючи очі.
- Давай,- взяв градусник,- Ого,, нічого собі, майже сорок, ти що тобі потрібно до лікарні в тебе може бути пневмонія,- відказав налякано Томас, коли позаду знову почулися голоси.
- Ні я вдома лікуватимусь,- заперечила Настя, і почала кашляти.
- Ні голубочка так не піде, я забираю тебе до лікарні, здаси всі аналізи, а там роби що хочеш.
- Добре. – не бажаючи спорити з лікарем закриваючи очі відповіла дівчина.
            Майже два тижні Настя провела в лікарні, вона видужала, але аналізи не згодилася здавати. Коли вона лежала до неї приходив батько раз на день, приносив різні солодощі, щоб трохи підсолодити життя дочки. Катя кілька разів дзвонила, на навідуватися частіше ніж в п’ятницю не могла. Саша також видзвонювала майже що дня. Настя видужала, але нудота таки не проходила сама по собі, ще затримка була вже на три тижні. Так ось в день її виписки дівчина вирішила зробити аналіз. Вона купила тест на вагітність, хоча до останнього мріяла щоб це була не правда. Настя зробила все по інструкції, і виявилося що вона вагітна.
- Ні тільки не це не зараз НІ!!!.- заперечувала дівчина дивлячись на дві стрічки. Тільки вона відійшла від весілля, і то не до кінця. Вона не могла нормально спати, їй постійно снилися жахи коли вона закривала очі. Тепер ще й ця вагітність до якої вона зовсім не була готовою.
- Настя !!– почула вона голос по заду себе,
- Ліда,- помітила сестру яка стояла з квітами в руках,
- Ти що тут робиш??. - закричала Настя розглядаючи сестру.
- … тебе прийшла провідати, як поживаєш батько сказав що ти хвора,- говорила сестра усміхаючись, за цією посмішкою була прихована правда.
- Навіщо ти прийшла я бачити тебе не хочу, і я здорова до твого відому,- відповіла Настя дивлячись на сестру, стиснула кулак, якщо вона зараз не піде дівчина просто накинеться на неї.
- Я думала!!- почала говорити Ліда, змінившись на обличчі.
- Геть звідси!! Я бачити тебе не бажаю, ти мені більше не сестра,- закричала крізь зуби Настя.
- Божевільна. - скривилася вийшовши відповіла кинувши квіти в урну.
            Минуло ще кілька днів коли Настю вже нарешті виписали, дівчина отримала дзвінок від Каті яка питалася коли вона буде. Настя прийшла на роботу після трьох тижнів як зірвалося весілля. Дівчина пройшла на своє робоче місце, і все що вона чула то всі обговорювали її розлючення з Романом. Той сидів за столом наче нічого не сталося, він навіть вдавав вигляд що не знає Настю. Дівчина вирішила робити те саме що й він ігнорувати. Та коли вона попадала йому на очі, чомусь їй ставало ніяково вона не могла довго бути поруч.
            Так було майже що дня, хоча Саша, яка вже маже тиждень казала її щоб Настя поїхала до неї, та дівчина не звертала на це ніякої уваги вона не думала навіть про переїзд.
Одного дня коли дівчина знову почала відчула що їй стає погано, а це було саме дев’ятнадцяте серпня, Настя була в той день на роботі. Катя як завжди не встигала нічого, а дівчина вирішила забутися тому брала всю роботу на себе. Настю знову почало нудити вона вийшла до туалету. В коридорі хтось говорив по мобільному, дівчина чула лише фрази, але за ці кілька фраз вона зрозуміла хто розмовляє.
- Так, я не знаю що не думаю, вона брала кредити, а не я і ні, Настя дурепа вона навіть і не подумає ти що сумніваєшся, а так я розумію, чому?- відвернувшись почувши як двері відкрилися. До туалету зайшла Катя, вона подивилася на подругу, і без зайвих вагань запитала.
- Ти вагітна?
- Так,- киваючи відповіла дівчина знову схилившись до унітаза.
- Він знає?- сердито запитала Катя.
- Ні,- відповіла дівчина хитаючи головою.
- Але чому він не знає? Нехай та сволота поплатить за все що він зробив тобі,
- Тому що я для нього була лялькою з якою можна лише кохатися,- відповіла дівчина витираючи обличчя, випрямилася.
- Я розумію тобі зле, але може йому потрібно розказати все ж він батько.
- Ні, я нікому не скажу, і ти не говори,- промовила Настя розлючено.- Такий які він батько краще ні який,- додала дівчина підійшовши до умивальника.
- Добре не буду, але якщо все ж дізнаються. Рано чи пізно, якщо ти не хочеш цієї дитини чи не легше зробити аборт?
- Навіть не думай, маля невинне тому що його батько дурень,- провила Настя. Вона навіть не мала такої жахливої думки. Вона якось справиться з тим що відбувається в житті.
- Я розумію тебе!- відповіла Катя поглянувши на подругу розуміючи її.
- Катя,- промовила Настя дивлячись на подругу,
- Що?
- Я не можу більше тут працювати я хочу звільнитися, поруч з ним я відчуваю що нічого не забуду, -почала розповідати подруга.
- Так, але як? В тебе ж кредити,- запитала Катя згадавши про борги дівчини.
- Так я стратила всі гроші, і тепер в боргах, але це так не буде. Я не розплачуватимуся сама.
- Що ти задумала?- сказала Катя,
- Ще думаю, лише хочу втекти від усього цього,- відповіла дівчина відкриваючи двері.
            Настя вийшла, вона ж того дня написала заяву про звільнення і більше не приходила на роботу. На жаль найти роботу виявилося не так вже й просто, або не хотіли брати або просто не було її. Настя проходила весь Львів в пошуках. Але так і нічого не знайшла, ще і як на зло термін кредиту спливав. Потрібно було виплатити до першого вересня, місячний внесок. Настя не мала виходу, як просити в батька гроші, тато сидів на своєму робочому місці заповняв якісь папери. Мама досі не прилетіла з Америки, тому вона могла просити лише в батька про послугу.
- Настуся,- промовив батько побачивши дочку, - ти прийшла щось сказати?- піднявши голову запитав чоловік.
- Ага,- похитала головою, Настя, розглядаючи батька.
- Тат, я не маю чим виплатити кредит?- заявила Настя.
- А я тут, до чого?- здивовано поглянув на дочку.
- Ну ти б міг мені позичити,- зніяковівши запитала, закусивши губу.
- Ні, я зараз маю сильні недостачі, тому ні, і ще ти сама хотіла весілля ще того профукала квартиру яку я подарував, мама твоя в Каліфорнії, я тут. Настя в мене і без цього багато проблем.- почав розповідати чоловік знову опустивши голову на папери.
- Але,- Почала дівчина знову відчуваючи що земля з під ногами в неї зараз просто зникне.
- Ні,- заперечив чоловік, не було сенсу знову починати розмову.
Настя вийшла з кабінету засмічена дівчина була не в собі, вона не знала що робити. Куди йти. Вагітна з боргом майже на сто тисяч доларів. Настя просто розгубилася, дівчина зайшла до своєї кімнати. Вчора вона була в гінеколога, той сказав що в неї вже сім тижнів вагітності, і що плід розвивається добре. Як Настя раділа цьому, але тепер її радість стала не такою вже веселою. Вона не знає що робити, куди дітися з цієї халепи яка нависла над нею. Дівчина прийшла до тями коли почула що грає мелодія на її телефоні.
- Алло,- промовила вона сумно.
- Настя, що сталося?- почала Саша розпитувати подругу.
- З вітки ти?- кліпаючи прийшла до себе відповіла дівчина.
- Голос, то що??
- Я вагітна з боргом і ще й без роботи?- мало не заплакавши відповіла дівчина.
- То приймай мою роботу я вже стільки тебе мовляла, і ще подай на суд Романа він же вкрав в тебе квартиру не законним шляхом,- мовила Саша знаючи про що говорить. Її чоловік є адвокатом він легко би вправся з такою ситуацією.
- Я зробила це кілька днів тому.- відповіла дівчина, пригадуючи вчорашній день.
- Добре і що сказали,
- Нічого просто щоб я чекала і суд відбудеться сьомого вересня.
- Давай до мене,- знову промовила Саша.
- Я згодна,- відповіла Настя і поклала слухавку, лягаючи на ліжко взялася за живіт. Тепер вони з малюком лише одні залишилися.