Зрада

Зрада
 

2 місяці після цього
            За вікном пекуче сонце, яке добре просвічувалося через що очі самі жмурилися сильно. Сонце повідомляло що вже настав ранок, а як хотілося ще полежати в ліжку. Хоч сьогодні не потрібно було йти на роботу, але Настя мала в планах заїхати в кілька місць з приводу приготування до весілля. Хоч не так багато часу залишалося до дати яку вони обрали, і дівчина була впевнена що все ще досі не готове до кінця. В неї виробилася звичка перевіряти все по декілька разів.
            Розплющивши очі Настя помітила що Роман цієї ночі знову напевно що не ночував, останнім часом хлопець зрідка бував в дома. Говорив їй «що не гарно жити з нареченою до весілля» тому Настя не зважала його відсутність, він мав бути в батьків. Підводячи воно знову ногами шукала капці, один завалявся під ліжком другий був коло дверей. Це все вчорашня довга стаття, через яку вона лягла пізно, а коли саме навіть не знала. Вже два тижні як вона працювала у себе вдома, через електрону пошту відправляла листи та статі, весь час приємні клопоти весілля. Кредити які Настя понабирала за для того щоб все сплатити. Роман же не давав ні гривні говорив що на весільну подорож відав. Дівчина мріяла що вони полетять в Париж місто кохання, але Роман тримав все в секреті.
Настя позіхнула, прикриваючи рукою, попленталася до кухні, заварила каву. Поки та кипіла встигла одягти шорти, але не футболку. Почувши що кава шупить вона побігла до кухні. Майже все википіло, швидко відставивши голими руками гарячу кружку вона закричала відпустивши її.
- Ай, ці,- крикнула дівчина швидко побігла до умивальника, руку поставила під холодну воду. Рука почервоніла від опіку, вода зменшила трохи біль, але потрібно було знайти мазь для того щоб не було наслідків. Настя пролізла до шафи шукаючи, на верхній полиці вона знайшла мазь, на несла на руку, але все одно пухирці почали виступати. Випивши вже холодну каву вона одягла футболку, перев’язуючи однією рукою рану. Дівчина поглянула на годину вона явно спізнавалася. Вчора Настя домовилася поїхати один з ресторанів батьків і подивитися чи все готове, обрати нарешті меню, та вже майже година як вона мала бути там. Вибігли на вулицю вона навіть не помітила на сходах сусідку з низу, з якою часто віталася. Настя почала заводити машину, та чомусь не хотіла рушати. Дівчина набрала номер знайомого який в цьому розумівся.
- Привіт Ігор!- волаючи від хвилювання промовила дівчина продовжуючи натискати на газ.
- Привіт, а хто питає?
- Настя Гончар,
- Ого, скільки років, однокласниця, а не дзвонила тебе навіть не було видно на зустрічі однокласників. – промовив чоловічий голос, дівчина примружила тимчасом очі він сонця,
- Мені потрібна твоя професіональна робота, ти ще ремонтом машин займаєшся?- запитала відкриваючи двері.
- Так, а що з твоєю машиною?
- не заводиться, клята. А в суботу в мене весілля я на ній буду їхати, я вияву евакуатор і завезу до тебе приймеш,
- Ок. Я на Сихівській 67-а там є майстерня буду чекати.
- Ок приїду!- відповіла дівчина захлопнувши двері.
Настя кинула слухавку набрала евакуатора, поки той їхав дівчина стояла під пекучим сонцем, вже достатньо спізнилася, оглядаючи дорогу та визираючи з всіх сторін. Як на зло ще й таксі приїхало швидше. Коли явився евакуатор вона досить швидко домовилася з ним. Їхавши позаду на таксі, вона набирала Романа, але телефон нареченого знову був вимкнутий.
- ясно все ж на роботі. – думала дівчина. Приїхала вона десь через годину. Розплатившись з таксистом попрямувала до майстерні, Ігор вже чекав на неї.
- То що з нею. - промовила коли однокласник вже почав перевіряти її,
- Карбюратор здох напевно на сонці довго була, - відповів хлопець, поглянувши налякану Настю,
- То я нікуди не поїду?- перепитала дівчина нахмуривши чоло.
- Ні це на кілька днів, якщо зараз почну ремонтувати то до завтрашнього вечора зроблю.
- Добре, тоді я приїду завтра о сьомій годині,- обернувшись промовила дівчина,
- Настя куди ти так спішиш?- запитав Ігор, дівчина повернулася кліпаючи.
- Та маю ще кілька справ сьогодні,- відповіла похапцем вийшовши геть.
            Настя сіла на маршрутку яка їхала до найближчого їй знайомого місця. Вийшла вона коло вокзалу, потрібно було сідати на електричку щоб їхати до ресторану батька. Дві зупинки на електричці й ще кілька метрів від неї. Настя не часто потягами їздила, не любила вона їх. Сиділа вона в вагоні, з кількома жінками які поверталися напевно що з ринку. За двадцять хвилин вона вийшла з електрички попрямувала до ресторану, який знаходився коло лісу. Дівчина найбільше стратила часу, добираючись по болоту яке було дорогою до нього.. На порозі на неї вже чекала адміністраторка Люба, яка оглядалася напевно вже годину.
- Ви спізнилися?- зауважила жінка оглядаючи Настю.
- Та машина зламалася їхала на електричці, то пройдемо,- промовила Настя пройшовши в ресторан. Стіни були зроблені з дерева, батько його побудував за європейським стандартом. Інтер’єр складали найпопулярніші дизайнери України, сам ресторан мав три зали для тих хто курить. Для тих хто з дітьми, ті хто прийшли відпочити. Тому навідувалася в нього часто еліта міста, та й ціни були тут відповідними. Замовляючи різні бенкети не тільки. Настя буде на другому поверсі в залі для свят, зал спеціально почали прикрашувати з четверга. Пройшовши до середини вона помітила що столи лежали не так, як вона хотіла. І не та скатертина.
- Хіба я так просила вас,- промовила дівчина роздивляючись столи.
- Ваш батько приходив і казав що так буде краще,- відповіла адміністратор. Настя поглянула на столи ще раз, але їй не сподобалося.
- Переставати їх так, нехай стіл наречених буде по середині, а столи одних родичів перемішані з іншими зробіть по середині місце для першого танця я що дарма з Романом ходила на вальс, і.. – вона зробила паузу торкнулася до скатертин і продовжила. - хочу щоб вони були не білі, а молочно кремові, а тепер до меню.
- Винесли вже гроші, ми все переробимо меню, а хіба ви не домовилися попереднього разу?- перепитала Люба,
- Ні я ще хочу дещо змінити,
- Але це вже іще плата,- перебила її жінка, Настя подала їй конверт,
- То пішли,
- Добре я зараз покличу шеф-кухаря,- промовила жінка пішла по сходах вниз. Настя сіла за крайній стіл, заплющивши очі почала собі уявляти як вона в білому платі танцює з Романом. Дівчина ходила спеціально на фітнес та танці місяць щоб влізти в плаття. Хоч вона ніколи не була товстенькою, а досить навіть нормальною. Важила останні роки 51 кілограм, дівчина все одно похудала на три щоб гарно виглядати. Настя ніколи не мла зайвої ваги. А Ліда часто поправлялася і постійно завидувала сестрі. Шеф Олександр Грип прийшов за хвилин п’ять, тримаючи він в руці меню.
- Доброго дня Анастасіє!- кивнувши дівчині привітався.
- Доброго,- сухо відповіла дівчина в голові і досі крутилося що нічого ще не готове.
- То що ви б хотіли поміняти?- відказав він присідаючи за стілець поруч з Настою. Поклав меню на стіл розгорнув його.
- Для початку закуски,- відказала дівчина.
- Що саме?- перепитав чоловік.
- Так,- задумалася вона взявши в руки меню і почала його гортати, Настя зупинилася на рибних стравах. – Більше риби на ваш смак і ще напевно що лобстера саме його, і ще червона риба з анчоусами, ікра,
- Так добре, - промовив кухар все записуючи в свій блокнот,
- З гарячих страв, - дівчина перегорнула сторінку,- це два види борщу. Це мій улюблений суп з цибулі та думаю з грибами,
- Які саме ?- спитався піднявши голову кухар, дівчина примружила очі промовила.
- Білі класика,
- Добре,- відказав продовжуючи записувати.
- Основна страва. Її ми не міняємо,- відповіла Настя,
- Добре, а що до десертів?.- спитав кухар, дівчина поглянула на сторінку з тортами, тістечками та морозивом. Довго не могла відповісти коли саме подивилася на досить дивний торт. Він був двох ярусний з оздобленням квітів, і там на верху були дві фігурки,- Я хочу цей, - показала дівчина, кухар поглянув і усміхнувся,
- Білий лебідь,- киваючи відповів чоловік.
- Прекрасна назва,- відказала Настя,- ну думаю і все.
- Я радий що ми порозумілися і тепер я можу бути вільний, ваш батько чекає на вас в низу він хотів щось сказати вам,- промовив кухар.
- Дякую я вже виходжу до нього,- відказала дівчина. Дмитро Гончар стояв на подвір’ї ресторану «Білий Лев». Він курив сигарети, розмовляючи з офіціантом. Настя ще досить здивувалася побачивши батька з простим робочим. Дівчина повільно спустилася до нього.
- Люба казала що в тебе машина в ремонті?-запитав чоловік обійнявши дочку.
- Так тато!- відповіла Настя пройшовши вперед.
- Багато що виправила?
- Трохи є.- відповіла дівчина усміхнувшись,
- Добре, ми ж теж люди поїдемо разом назад,
- Добре,
- А де Роман? Чому він з тобою не приїхав. – запитав батько взявши під руку Настю, нажаль вона не могла відповісти.
- Він зайнятий,- викрутившись промовила вдала що оглядає двір.
- Все ти робиш так, як би йому не потрібно цього,
- Я його люблю тому мені все одно він чи я,
- Твоя сестра почала кудись ходити по ночах ти не знаєш?- спитав батько зупинившись. Настя здивовано подивилася на нього, дівчина кілька разів кліпнула очима.
- Ні, не знаю тай Ліда хіба скаже?
- Вона рано ходить в рекламне агентство, думаю когось завела, та ми раді з твоєю мамою. – промовив батько. Він хотів ще щось сказати, але йому подзвонив телефон, він відійшов трохи назад, дівчина сама пішла вперед. Але не швидко.