Минуло два роки та вісім місяців

Минуло два роки та вісім місяців

      Настя бачила свої останні сни, вчора була досить хороша ніч, хоча вона пізно заснула. Вони з Романом були разом майже три роки, пів року тому вони вирішили жити разом. Батьки Насті подарували їй квартиру, і Роман переїхав жити до дівчини одразу. Після того як коханий переїхав жити до неї, кожен ранок був схожий на попередній. Дівчина вставала першою, в той час Роман ліниво похропував в ліжку. Підводилася вона на годину швидше для того щоб приготувати сніданок, за цей час вона навчилася не спізнюватися. Останнім часом Роман почав поводитися досить дивно, він постійно приходив з роботи пізніше на кілька годин від неї, шукаючи що разу нове виправдання.
            Цього ранку Настя не хотіла підводитися з ліжка, розплющила очі через промінці сонця, які вже годину як пробивалися крізь вікно в кімнату. Дівчина примружилася, вона перекотилася на іншу сторону помітивши, що Романа не було в ліжку. Зникнення чоловіка було не очікуваним для неї, останні краплинки сну одразу кудись зникли. В кімнаті не було його, накинувши халат вона пішла до кухні. Вікно було відчинене наскрізь, зачинила його, оглянула кухню. Не знайшовши Романа вона почала робити сніданок, коли саме задзвенів телефон. Настя залишила на плиті яєчню, побігла до спальні, серед розкинутого вчорашнього одягу вона знайшла свій телефон.
- Алло,- промовила дівчина позіхнувши.
- Привіт Настя,- почувся веселий голос подруги.
- Саша, ти як?- спиталась здивована чути подругу. Коли кімната почала наповнюватися димом,- Зачекай секунду,- відклавши слухавку побігла до кухні, яєчня була зіпсута. Кинувши сковорідку в умивальник дівчина побігла за телефоном. – Я вже тут!- роздратовано продовжила.
- Що в тебе там аварія? – засміялася Саша,
- Та ні тільки спалила свій сніданок,- відповіла жартома дівчина сідаючи на ліжко. Лише тепер вона помітила білий папірець який лежав на столі. Настя потягнулася до папірця, розгорнувши його.
- Ти як завжди?- підкреслила Саша продовжуючи розпитувати,- що в тебе нового?
- Саша та нічого, Романа понижали в газеті тепер я заступник редактора, а він веде колонку в Інтернеті,- відповіла трішки з іронією.
- А як ви там ну він тобі зробив освячення?- таке різке запитання трохи вивело з рівноваги Настю, дівчина навіть не думала про таке.
- Саша та де там. Він став якийсь дивний, - промовила дівчина. Почувши як позаду дзвонить домашній телефон.,- Саша почекай хтось дзвоне на домашній,- промовила Настя кинувши мобільний на ліжко побігла до кухні,- Алло мам,
- Настя з ким ти там говориш не додзвонишся,- промовила сердито мама,
- Вибач що таке?- поспішаючи запитала дівчина відчуваючи як роздратувалася ще більше.
- Нічого просто сьогодні твоя сестра приїде, а в неділю сімейна вечеря, приводь свого хлопця познайомимося,- промовила мама поклала слухавку, Настя підняла мобільний.
- Мама, то що ти там говорила,
- Настя скільки ви вже зустрічатися навіть живете разом я навіть вже одружена, а він і досі тягне, - зробила не велику паузу, а тоді продовжила говорити,- Ну Настя може злегка скажеш йому, коли ви в останнє ходили кудись гуляти? – продовжила Саша.
- Саша я не знаю, минуло майже три роки я впевнена що він скоро скаже мені,- відповіла Настя покрутивши записку в руці.
- Добре мені пора Софія знову підгузки гризе,- промовила Настя, - Соня не ..
- Стій, а як там твій журнал?- спиталася Настя розгортаючи папірець залишений Романом.
- Добре розвиваємося, мені пора я ще подзвонюю, будь обережною. - промовила поклавши телефон. Настя відставила слухавку сторону. Дівчина почала читати залишену записку, в ній було мало, але все-таки було пояснення куди подівся Роман. Дівчина застелила ліжко, і почала вдягатися сьогодні в газеті будуть зборе директорів потрібно було приїхати раніше. Дівчина одягла свої улюблені джинси, взяла парасольку і вийшла з квартири. Надворі нічого не прогнозувало душу, але з досвідом вона навчилася перестраховуватися. Настя закинула на заднє сидіння свої папери та завела машину.
            Дорога була досить короткою, від тоді як вони почали жити в самому центрі дорога до редакції займала якихось десять хвилин. Це дозволяло ранком трохи довше повалятися в ліжку. Настя, як завжди запаркувала свою машину на паркові коло редакції, вийшла з машини, підійшла до сходів коли згадала що залишила в машині папери з завтрашнім тижневиком. Настя повернулася до машини забрала папки, побігла до середини на сходах мало не врізалася в Катерину Іванівну.
- Доброго дня!
- Привіт Настя, в тебе все готове?- запитала жінка розглядаючи дівчину.
- Так, все тут,- промовила дівчина усміхаючись, показала очима на теки.
- Ти сьогодні сама приїхала?- спиталася Катерина,
- Ага, Роман написав що швидше проїхав на роботу,
- Дивно я його ще не бачила,- промовила редакторки відкриваючи двері, - проходь подивимося що ти там вибрала,
- Я підібрала як на мою думку найцікавіші матеріали,- відповіла дівчина, Настя поклала на стіл чорну теку сама сіла навпроти своєї начальниці. Катерина взяла папку в руки, почала розглядати, вона переглянула всі матеріали за кілька хвилин. Піднімаючи голову на дівчину яка мовчки чекала.
- Добре мені це подобається, можеш бути вільна сьогодні та скажи Роману якщо він ще раз спізниться я його вже цього разу звільню,- промовила вона досить сердито.
- Я йому подзвонюю, і спитаюся де він?- сумно відповіла дівчина, знову відчуваючи як їй стає не ніяково від цього.
- Так роби це,

            Настя вийшла з редакції досить похмура, в записці Роман написав що буде в редакції, а його там не було. Сівши в машину поїхала до свого улюбленого кафе, все ж не поснідала, а їсти хотілося. Сонце пекло в обличчя, дівчина розглядала картинки на сусідній вітрині, коли підійшов офіціант, вона навіть не звернула на нього увагу.
- Капучино та овочевий салат,- промовила машинально дівчина хлопець відійшов. Настя досі не могла додзвонитись до Романа, телефон був виключений. Поснідавши вона поїхала в редакцію, Роман таки не появився на роботі, через це голова дівчини була надто переповнена думками, вона навіть не помітила що залишилася. Всі давно розійшлися до дому. Дороги в цей час були пусті, всі кому потрібно було до дому вже роз'їхалися. Настя зрідка дозволяла собі перевішувати швидкість. До дому вона добралася о десятій годині, світло світилося, значить Роман вже в дома. Запакувавши автомобіль вона побігла на верх, двері виявилися відчинені. На порозі були пелюстки з квітів, весь коридор був встелений в них, такого Настя ще ніколи не бачила. В кухні світилися на столі свічки запах пряної ванілі та вина був по всій кухні. Настя озирнулася, але не бачила Романа дівчина підійшла ближче до столика і відчула як очі хтось закрив.
- Рама!- запитала повернувшись.
- Вгадала,- промовив ніжний голос хлопця, вона обернулася до нього. Роман усміхався, він ніколи за три роки нічого такого не робив.
- Що це все означає?- запитала не розуміючи що коїться.
- Ми з тобою зустрічаємося досить довго, а сьогодні ти запам’ятаєш цей день на все своє життя,- промовив хлопець, дівчина відчула як він доторкнувся до її руки вона упустила очі, розгледівши щось маленьке. На його пальці була каблучка, він витяг з кишені не велику коробочку. Настя помітила як він відкрив її, а в ній була невелика каблучка, по середині маленький діамант який переливався.
- Що це значить?- промовила дівчина, усміхаючись, в голові вона вже знала відповідь.
- Я роблю тобі пропозицію. Ти вийдеш за мене?- промовив так швидко що дівчина не почула головного.
- Ти хочеш сказати що в нас буде весілля?- перепитала дівчина, Роман кивну одягнув на палець каблучку. Настя обійняла його, він притиснув її до себе цілуючи.
- Я не віру почутому,- махаючи головою шепотіла на вухо дівчина.
- А ти спробуй,- засліпивши її своїми білосніжними зубками поцілував в шию.
- В мене теж є новина мама запросила нас на вечерю,- промовила Настя розглядаючи каблучку,
- Коли?- ніжно перепитав хлопець,
- В неділю,
- Ти голодна. - вже трохи понизивши голос сказав, дівчина усміхнулася сідаючи за стіл. Настя була досить голодною, але не показувала цього Роману. Вона дивилася на каблучку, дівчина з’їла свою улюблену рибу. Повечерявши вони пішли спати. Дивно, але Роман не хотів займатися сексом, це трохи насторожило Настю. Хоча були такі випадки коли він просто не хотів. Цього разу дівчина подумала що це через втому. Ранком вона прокинулася від шуму, дівчина взулася в капці, направившись до кухні. Роман привів кухню в безлад, від чого дівчина відчула як їй стало неприємно. Доведеться відмивати це все пів дня. Навколо буди якісь фрукти, залишки сміття, розлита вода, купа стаканів, від побаченого в неї закрутилася голова.
- Що коїться?- заскреготавши зубами просичала.
- Настя, то я хотів приготувати тобі сніданок як ти робиш, але я не вмію,- промовив обернувшись до неї хлопець, - Я все прибираю,- промовив він. Послизнуся на шкірці банана та впав,
- Ні! Краще я, а ти йди в редакцію,- промовила дівчина почала збирати все сміття в відро, Роман підвівшись встав коло дверей не збираючись нікуди. Настя поглянула на нього.- Ти хочеш щось сказати?
- Так,- промовив він зупинившись раптом просто розглядав дівчину кілька хвилин від чого Насті стало навіть некомфортно, коли він знову почав говорити,- Ти в мене така мила ну я поїхав,
- Ага,- нетямуче нічого кивнула дівчина,