Розділ 12

Юрій заїхав на будівельний майданчик, пірнувши в калюжу лівим колесом. Єдина ціла фара освітлювали побиту дорогу до бетонної громадини. Вона нависала над місцевістю мов замок темного чаклуна.

Біля входу стояла знайома автівка. Кілька секунд Юрій дивився, як працюють двірники. Вдихнувши, він взяв конверт з грошима і вийшов. Холодні краплі потрапили за комір. Вітер остудив розпашіле обличчя і заспокоїв думки. Йому підморгнули фарами. Обминаючи калюжі, Юрій підійшов ближче. Зі сторони водія опустилося скло.
- Сідай назад, - сказав Шнур. – Та не бійся., - засміявся він, коли Юрій не зрушив з місця.

Юрій сів. В салоні пахло сигаретами і туалетною водою. В динаміках звучав шансон.
- Привіт, дядя, - озирнувся Семен. – Гроші приніс?
- Так, - Юрій показав конверт. – Віддайте документи.
- Дай сюди, - Семен хвацько вихопив пакунок і зазирнув туди.–Чарівні папірці. Все на місці.
- Віддайте документи.
- Ось вони, - сказав Шнур, показуючи права і паспорт. – Але з початку, з тобою хочуть поговорити.
- Я зробив те, що ви просили– приніс гроші. Поверніть документи! – Юрій простягнув руку.
- Спокійно, дядя, - Семен боляче перехопив зап'ясток.
- Почекай тут, - сказав Шнур, виходячи з машини.

Юрій залишився сам. Чоловіки тихо розмовляли з кимось позаду автівки. Через затемнені вікна він не міг роздивитися їхнього співрозмовника.

Голоси стихли і двері відчинилися. Поруч з Юрієм сів Денис. Якби не шансон, можна було б почути, як дзвенить тиша.
- Привіт, - сказав Денис.
- Ти, - Юрій затнувся від обурення. – Це ти все влаштував?!
- Так.
- Чому?
- Як ти казав: в бізнесі і в житті або ти або тебе.
- Але ж ти не такий.
- Я про тебе думав так само. Колись. Коли ми були друзями.

Юрій не знайшов, що сказати. Він відчував себе героєм, якоїсь дешевої мелодрами. Хтось ніби навмисне занурив його в ці обставини.
- Ти цим тепер заробляєш на життя? Криміналом?
- Менше знаєш краще спиш, - Денис витяг з кишені конверт з грошима і документи Юрія. – Тримай.
- Я не розумію, - сказав Юрій, не наважуючись взяти конверт.
- Вважай це подарунком на Різдво. Але наступного разу, коли захочеш зіграти не чесно, подумай про наслідки. Раптом трапиться хтось більш зліший ніж ти. Йди.

Денис говорив спокійно, майже лагідно, але в словах звучала погроза. Юрій взяв конверт і вийшов. Дощ припинився. Вітер очищав зоряне небо від хмар.
- Морозцем тягне, - сказав Шнур, сідаючи за кермо. –Їдь обережно, щоб знову когось не стукнув.

Юрій встиг почути сміх Семена. Через хвилину, він залишився сам у темряві. Глянувши на темне громаддя ТРЦ, він відчув себе легким, нікчемним і слабким. Якби не конверт з грошима, він би полетів аж до зірок.

Виїхавши на дорогу, він подзвонив дружині.
- Алло.
- Пробач мені.

Настя довго мовчала. Він подумав, що вона відключила телефон.
- Я тебе люблю, - промовила вона крізь сльози.
- І я, - Юрій прокашлявся, щоб не розплакатись. – Я хочу тебе бачити. Хочу, щоб ви були вдома. Можна я приїду за вами.
- Бодя вже спить.
- Заберемо його завтра. Хай побуде у діда і баби.
- Чекаю.

Юрій відчув полегшення. Чорні коти, що рвали його душу, розчинилися мов дим. Він вже й забув, що людині може бути так добре.

Перехожий у шапці Санта Клауса кинувся на машину, розмахуючи руками. Юрій встиг загальмувати, але автівка підступно сунулася на слизькій дорозі. Глухий удар і шапка зникла за капотом.

Він вискочив з машини, передчуваючи найгірше. Чолов’яга намагався вибратися з під авто. Юрій обережно витягнув його. Шапка з’їхала на ліве вухо і ледве трималася на голові.
- Живий, - видихнув Юрій, чи то питаючи, чи то стверджуючи.
- Лікарня! – вигукнув Степан, вирячивши очі.
- Тобі потрібно в лікарню? Поїхали.
- Дівчина. Там, - Степан тицьнув пальцем в бік ялинки на ринковій площі. – У вертепі з яслами. З неї тече кров.

Тепер Юрій відчував себе у комедії абсурду. Якийсь псих кличе його у вертеп. Так думав він, поспішаючи за довготелесим Санта Клаусом.

Біля ялинки справді був вертеп. Звідти долинали дівочі крики. Біля неї сидів чоловік у костюмі з краваткою.
- Пасторе, я привів! – вигукнув довготелесий. – Він з машиною!
- Підженіть машину сюди, - сказав Сергій, озирнувшись. –У дівчини кровотеча. Її треба терміново в лікарню.