Розділ 10

Його зустріла темрява і тиша. Юрій увімкнув світло.
- Настя!

Порожня квартира поглинула його голос. Юрій обійшов усі кімнати і кухню. Ні сина ні дружини в квартирі не було. У спальні, він побачив розкриту шафу. Порожні тремпелі у відділені дружини висіли мов сухі гілки на дереві. Юрій вихопив телефон. Довгі гудки дратували його. В голові проносились здогади, один страшніший за інший. 
- Де ви?! – вигукнув він, коли дружина відповіла.
- У моїх батьків.
- Ясно, - видихнув він, опускаючись на ліжко. –Чому ти зібрала речі?
- Хочу побути тут на свята. Подумати про наші стосунки.
- Ти через подарунок? Останні кілька днів були складними. Багато проблем на роботі. Завтра я все виправлю.
- Справа не тільки в цьому. Ти став злим. Я не думала, що ти готовий іти по головам інших. Особливо друзів.
- Денис тобі розказав.
- Я дзвонила Каті привітати з Різдвом. Вона не хотіла зі мною розмовляти. Але потім все розповіла.
- Послухай. Я роблю це заради нашої сім’ї. 
- Ні, ти робиш це для себе. Для тебе люди наче сходинки, щоб піднятися вище. Не знаю, чи готова я жити з тобою таким? Я виходила заміж за іншого чоловіка.
- Настя, - Юрій відчув, як між ними пройшла тріщина. Щомиті вона перетворювалась на прірву.
- Побачимось після Різдва.

Юрій жбурнув телефон на ліжко і голосно вилаявся, схопившись за голову.
- Господи, чому це зі мною? Чому все відразу?

Кілька хвилин він сидів нерухомо й майже не дихав. Потім відсунув одяг у шафі, відкрив сейф і витяг звідти всі гроші.