Розділ 6

Телевізор волав на всю квартиру. Мерехтіння екрану було єдиним джерелом світла і нагадувало портал у потойбіччя. На старенькому дивані дрімала суха жінка з пультом у руках. Біля вікна, ріденька сосна виблискувала дощиком.

Лариса роззулася. Вона хотіла швидко потрапити у свою кімнату. Але спершу туалет. Телевізор раптово замовк.
- Увімкни світло, - сказала жінка хрипким голосом.

Лариса ляснула вимикач. Мати дивилася на неї колючим поглядом. Вона ніби тонула у теплому халаті, який не міняла кілька тижнів. Лариса сіла на стілець у кутку.
- Дзвонила матір Ігоря. Сказала, що її синок не має жодного відношення до твого цікавого становища. Але пропонувала гроші на аборт.

Лариса навіть забула, що хоче в туалет. Цей тюхтій все розпатякав мамці!
- Що ти їй сказала?
- Послала під три чорти. Впораємося і без їхніх смердючих грошей. Завтра йдемо в лікарню.
- Я не хочу, - тихо сказала Лариса.
- Що?
- Я не робитиму аборт.

Лариса сказала це так, ніби ступила у прірву. Матір блимнула на неї чорними очима.
- Зробиш. Куди ти дінешся. Будеш знати, як ноги розставляти.
- На себе подивись! – підхопилася Лариса. –Я не буду такою, як ти! Де мій батько?! Ти хоча б пам’ятаєш, хто зробив тобі ляльку?
- Замовкни! - мати стала навпроти дочки.
- Мабуть якийсь алкаш, з яким ти бухала?

Від ляпасу Лариса впала на стілець. Щока пекла мов розпечена пательня.
- Я не буду годувати ще одного вишкребка. Або роби аборт, або забирайся.

Лариса відчула як розслабився сечовий міхур. Штани стали теплими і мокрими. Сльози заливали очі. Вона швидко взулася і вибігла з квартири, грюкнувши дверима.