Розділ 5

Юрій побачив знайому автівку біля свого  під’їзду. Чорні коти запустили пазурі в душу. Першою думкою було поїхати геть. Та він стримався і відчинив важкі двері під’їзду.

 З кухні линув запах кави. В кімнаті блимала ялинка.
- Тату! – вигукнув хлопчина років шести.
- Бодя, - Юрій підхопив його на руки. – Як справи?
- Добре. А знаєш, що мені снилося?
- Розкажи.
- Я катався на самокаті. На такому, як ми бачили в магазині і ти обіцяв мені подарувати його на Різдво. Пам’ятаєш?
- Звісно я пам’ятаю. Завтра підемо й купимо. 
- Головне, щоб магазини не зачинилися, - сказала Настя, виходячи з кухні.
- Ми встигнемо, - мовив Юрій не дивлячись на дружину. - А потім підемо їсти тістечка. Згоден?
- Згоден, - кивнув хлопчик. – Пограємо в шахи?
- Сьогодні ні. Роботи багато. 
- Синку, біжи в кімнату, - сказала Настя. – Я зараз прийду.

Юрій з дружиною зайшли на кухню. За столом сидів міцний чоловік у джинсах і товстому светрі з високим горлом.
- Я чекав тебе в машині, - сказав чоловік. – Але Настя помітила мене і змусила зайти.
- Не могла ж я залишити тебе на вулиці, Денисе. І я давно не бачила вас з Катею.
- Так. Давно не бачились, - сказав Денис.

Юрій сів за стіл і чоловіки подивилися один на одного.
- Не буду вам заважати, - сказала Настя. – Бувай, Денисе. Передавай привіт Каті. 
- Дякую. Передам.

Настя зачинила двері. Юрій повільно розжував хрумке печиво.
- Твоя робота? – запитав Денис.
- Настя в магазині купила, - Юрій підсунув вазу з печивом. – Пригощайся.
- Дуже смішно. Я знаю, що це ти.
- Тоді чого питаєш?
- Відчепися від мене. Я залишив тобі компанію і всіх клієнтів. Ми домовилися не заважати один одному.
- Знаєш в чому твоя проблема? Ти добрий. А бізнес, як і життя – це смертельна сутичка. Або ти, або тебе. Кожний за себе. 
- Отже, ти не відкличеш своїх псів?
- Ні.
- Саме тому, я не захотів вести з тобою справи, - сказав Денис, після короткої мовчанки. - Люди для тебе нічого не значать. Заради грошей, ти готовий їх змести, мов пішаків з дошки. Колись, біля тебе нікого не залишиться, - Денис підвівся. – Не проводжай. Я знаю де вихід.

Юрій відчув, як голодні чорні коти розривають його душу. Він умився холодною водою, щоб відігнати нав’язливі думки.