Розділ 4

З динаміків линула різдвяна мелодія. Пахло кавою і солодкою випічкою. Щоразу коли відчинялися двері, Лариса дивилася туди, відчуваючи, як тьохкає серце. Але Ігор затримувався. Вона вже допивала третю чашку чаю. На щось інше у неї не було грошей.
- Бажаєте, чогось? – запитала офіціантка.
- Де у вас туалет.

          Офіціантка вказала на двері в глибині залу. Коли Лариса вийшла, Ігор стояв на вході й шукав її поглядом. Вона відчула полегшення.
- Привіт, - Ігор поцілував її. – Чому ти ходила під дощем? Я б тебе забрав.
- Не хочу, щоб мати бачила нас разом.
- Так, твоя стара мене не любить.
- Вона просто заздрить твоїм батькам. Вона заздрить усім багатим і успішним. Тобто тим, хто не такий як вона.
- Хто на що вчився, - усміхнувся Ігор.
- Як там Італія?
- Цілий тиждень на лижах каталися в Альпах.
- Класно. Я б теж хотіла поїхати.
- Може кудись і поїдемо наступного року. А ти як провела час?
- Не так весело, як ти. Я ходила до лікаря.
- До лікаря? Ти захворіла?
- Ні. Тобто, не зовсім, - Лариса усміхалася, відтягуючи момент, коли скаже радісну новину. – Я була у гінеколога.
- І що?
- Я вагітна.

          Ігор відхилився на стільці.
- Що значить вагітна? Від кого?

          Усмішка зів’яла на обличчі Лариси.
- Як це від кого? Від тебе. Це твоя дитина.

Над столом повисла мовчанка.
- Послухай, - Ігор нахилився ближче. –Наступного року, батьки відправляють мене вчитися в Польщу. Якщо вони дізнаються про дитину, то вб’ють мене.
- А як же я? - пробелькотіла Лариса. – Ти казав, що ми одружимось.
- Мало, що я казав, - роздратовано мовив Ігор. –Ми самі ще діти. Я не готовий одружитися і бути батьком.
- Що ж робити?
- Роби аборт.
- Аборт?! Ти хоча б уявляєш що це таке? Думаєш це так просто?
- Та мені байдуже. Головне, щоб проблеми не було.
- Яка ж ти падлюка, - Лариса стримувала себе, щоб не розплакатися. – Отримав те, що хотів і звалюєш.
- А ти не краща. Думала вискочити з лайна за рахунок грошей моїх батьків. Мати мене попереджала, що ти спробуєш шантажувати мене вагітністю.
- Шкода, що це твоя мати не зробила аборт.
- Та пішла ти.

Ігор рвучко встав і пішов. Лариса хотіла наздогнати його, попросити вибачення, але її ніби приклеїли до стільця. Зрада коханого висмоктала з неї всі сили. Ігор вийшов з кав’ярні і розтанув у крижаному дощі.