Глава 6

Єва 

 Вода приємно лоскоче тіло, а теплий вітер куйовдить моє волосся. Така приємна і атмосферна мить, що хочеться забути про все на світі і нікуди не поспішати.

 - Адаме, тримай! Я не вмію плавати!

 - Все добре, я притримую. Тут не глибоко! Ступай!

 - А як же! - я зайшла трохи далі у воду. Приємна прохолода заставила тіло вкритися сирітками.

 Зробивши ще один крок, я неправильно поставила ногу і почала падати. Адам, що стояв позаду, одразу зреагував і підняв мене на руки. Це було так несподівано, що ми обидва замовкли. Наші погляди зустрілися. Я вперше замилувалася його глибокими зеленими очима. Суміш лісу з вечірнім сонцем... Нереально красиво. Але в них можна було прочитати тривогу. Це було трохи дивно.

 - Ти налякала мене, - з тривогою в голосі відповів Адам. То він переживав через необачну мене? - тримайся поряд будь ласка, не хочу щоб щось трапилося.

 - Добре, - я посміхнулася і його погляд пом'якшив. Став подібний на задоволений. 

 Він поставив мене у воду не перериваючи зоровий контакт. Це заставило мене покритися сирітками вже не від прохолоди.

 - Я не подумав, тобі напевно холодно? Давай трохи посидимо на березі і поплаваємо ще раз? 

 - Добре!

 За останні дні, наше з Адамом спілкування змінилось до невпізнання. Кожен погляд почав викликати метелики в животі, а вчинки заставляли не помічаючи посміхатися. Це викликало у мене бурю емоцій і почуттів. Схоже, Адам відчував те саме, хоча звідки мені знати. Але я б хотіла цього більше за все. 

 Ідея піти до озера поблизу водоспаду була неочікувана і миттєва. А зробити щось на кшталт пікніку та поплавати у жаркий день, мабуть, було ще кращим рішенням. Отож не зволікаючи, того самого ранку, зібравши у корзинку фрукти та солодощі, захопивши купальник і капелюх від сонця, я взяла велосипед і поїхала до Адама.

 - Добрий ранок, пані Маріанно! Адам ще не вийшов з кімнати? 

 - Привіт, Єво. Заходь. Мій Адам, ще гірший за дівчинку, збирається два роки.

 - Ей, я взагалі-то все чую, - почувся крик з кімнати хлопця. Я посміхнулася його мамі і присіла на миленький диван. 

 - Як твоя бабуся поживає? - запитала тітка Маріанна.

 - Все гаразд, дякую. Запрошувала вас з сином до нас на вечерю.

 - Ти мені не казала, - Адам з'явився раптово, і застав мене зненацька, - звана вечеря, значить. Хм...

 - Не звертай на цього нудного неквапливого буркотуна уваги, Єво! - Адам вирішив підіграти мамі і з награним розчаруванням почав говорити:

 - Мамо, навіщо ти мене ганьбиш перед дівчиною. Що за нововведення?

 - Заспокойся ти нарешті, або через тебе і погоду наш пікнік доведеться перенести на цілий тиждень, - сказала я з усмішкою, після всіх цих сімейних ігор, які мені подобалися.

 Швиденько дібравшись пункту призначення, ми розклали усь їжу і, підкріпившись фруктами, пішли до води. Сьогодні плавати хотілося навіть мені, людині яка це робити не вміє. Але Адам запевнив, що обов'язково буде слідувати за тим, щоб я не накоїла дурниць. Оу так, про дурниці від Єви, він знає з перших днів нашого знайомства. Тому не дивним було те, що не пройшовши й семи метрів я ледь не впала в воду. 

  - Ти налякала мене, - з тривогою в голосі відповів Адам. То він переживав через необачну мене? - тримайся поряд будь ласка, не хочу щоб щось трапилося. 

 - Добре.

 - Я не подумав тобі напевно холодно? Давай трохи посидимо на березі і поплаваємо ще раз?

 - Добре, - це все, що я могла відповідати на його запитання. Мені було так добре, коли ми спілкувалися на самоті...

 - Знаєш, я ні разу не пожаліла, що прийшла того ранку до водоспаду і познайомилася з тобою, Адаме!

 - Знаєш який я радий, що того ранку вирішив поїхати не до "Небесної гори" , а до водоспаду і познайомився з тобою, Єво!

 - Як каже моя бабуся, випадкових зустрічей не буває, - сказала я, знизавши плечима.

 - Повністю її підтримую! - відповів Адам, і на хвилину ми замовкли. 

 Ранкове сонце де-не-де пробивалося крізь сосни і виблискувало у дзеркалі води грайливими зайчиками. Приглушений шум водоспаду десь за деревами губив свій початок і кінець. Ми сиділи, неначе все життя знаємо один одного. У це момент, я зрозуміла... Адам насправді подобається мені!

***

Любі читачі, це дуже атмосферна глава, тому не залишайте її без реакцій, адже як далі розгорнуться події? Поки що не відомо... У наступній главі планую зробити щось на кшталт сюрпризу) Чекайте!