Пролог

Від автора 

Осінь… Моя улюблена пора року. Вона тихо заходить у місто разом із дощем, золотим листям і ароматом гарячої кави. Для когось це просто сезон, для когось — спогади, що повертаються, для когось — нові почуття, які ще тільки народжуються.

Ця історія — про маленьку кав’ярню біля лісу, де кожна чашка кави може сказати більше, ніж слова, де пиріг від сусідки-бабусі гріє серце, а книги в крамниці відгукуються у душі. І про людей, які з’являються в нашому житті несподівано: колишнє кохання, новий знайомий чи таємний автор листів.

Я написала цю книгу, щоб передати осінню атмосферу: теплі моменти, дощі, запах кориці і гарбузового пирога, маленькі дива щодня. Можливо, ви впізнаєте себе в героїні, а може — когось зі своїх близьких.

Знайдіть своє затишне місце, налийте гарячої кави і дозвольте осені заговорити з вами.

— Ася Рей

------

Дощ тихо барабанив по вікнах, розмиваючи світ за склом у розмиті плями світла. Вузька вуличка, що вела до лісу, пахла вологим листям і корицею, яка віддавала від маленької кав’ярні на розі. Усередині було тепло: запах свіжозвареної кави змішувався з ароматом гарбузового пирога.

Вона зупинилася на порозі, вдихнула цей затишок і відчула, як серце трохи заспокоюється. Тут, серед дощів і осінніх листів, минуле і нові почуття переплітаються у дивний, тихий танок.

Хтось сміливо залишає сліди у житті інших, навіть не підозрюючи. Іноді це відбувається у вигляді усмішки бариста, пирога бабусі, книги з полки, або анонімного листа. А іноді — це повернення того, кого давно чекало серце.

Осінь починалася, і разом із нею починалася історія, яка змінить її назавжди.