5

Практично усі плани щодо Революції були складені,вигнанці повинні повстати разом з «людьми»,хоча Сід завжди казав,що саме вигнанці тут найбільші люди,адже вони не відступили від своїх позицій.Шляху назад не було,Революцію залишалось лише запустити.Вони повинні були повстати саме в своєму місті,адже це столиця суспільства,а у всіх інших містах повинна піти хвиля повстань,усе будувалось на довірі та прагненню до волі.Якщо в столиці все пройде по плану,то перемога їхня.

Прийшов день Революції.Група сиділа в підвалі,Джинні з Гаррі зайшли до підвалу щасливими,та в їхніх очах читалась тривога.

-Ми чекаємо дитину,-повідомив Гаррі,у відповідь посипалось багато привітань,обіймів.

-Якщо все піде не так,-Джинні дивилась тривожними очами на Сіда.

-Не хвилюйся,-заспокоював Сід,та як тут не хвилюватись,його колишня впевненість повільно почала зникати,адже саме в цей момент,коли він обіймав Джинні,зрозумів усі ризики,а якщо щось піде не так?Саме в той момент він задумався про майбутнє.

Прийшов час,група покинула підвал,залишивши в своїх очах відблиски неону.Сід нахилився та зав'язав Ненсі шнурки на кедах,вона так і не навчилась цього робити,після чого поцілував її,наче востаннє.

Для суспільства армії та зброї не існувало,при творенні армію розформували,а зброю ліквідували.Та Сід завжди вважав це небилицею,щодо зброї-це було вірно,адже навіть люди,що повставали змогли її дістати,вони заложили вибухівку у Великій залі,це мало бути початком Революції,це мало бути початковою точкою відліку,відліку людської волі,це мало сповістити суспільство,що тут є хтось живий.Це мало бути вісткою про те,що існують ще ті,хто бачить світанки та заходи сонця,хто бачить зорі та розуміється на сузір'ях.

Сотні людей вийшло на ідеальні вулиці,йшли берцами та кедами,важкими черевиками по ідеальному асфальту,серед сірої маси з'явились барви,вони йшли в центр,де вже звучали вибухи у Великій залі,вони йшли у суцільній тиші навколо,перехожі оберталися,працівники вибігали з будівель,було чути лише кроки,що звітували про початок чогось великого.До людей приєднювались вигнанці,деякі «зомбі» також переходили на їхню сторону,розбавляючи яскраві барви своєю сірістю.Та одяг тут був не причетний,найголовніше-їхні очі,їхні очі світились.

Коли вони дійшли центру,коли вони стали посеред руїн Великої зали,їх була більшість,серед них були знайомі обличчя,незнайомці,усі вони вже не масою,усі вони вже були особистостями,яких об'єднювала спільна мета.

Сід ніколи не вірив,що армія розформована,він ще перед початком Революції роздав зброю поплічникам,тепер її мали доставити і на руїни.За планом,саме зараз має бути напад,треба бути готовим до боротьми,він не вірив у суспільство,йому не запропонують перемовини,буде боротьба.

Роб дивився на руїни Великої зали,невірючи в те,що це можливо,не вірючи,що вони будуть бити в ядро суспільства,що вони будуть стояти серед руїн,наче герої,досягнувши гармонії серед руїн.Серед яскравих барв,що різали зір,Роб побачив руде волосся,що так часто йому снилось,не лише серед ночі,і наяву він бачив.І зараз,абсолютна реальність,вона,на мить зустріч їхніх поглядів змінила усе,його світ рухнув,він приєднався до тих,у кого ніколи не вірив.

Ненсі не могла повірити,що вона дихає,нарешті вона дихає по-справжньому,у кожному ковтку повітря відчувався присмак волі і пилу.Вона стояла біля Сіда,тримаючи в руках зброю,вона незнала що буде далі,та вона вірила в хлопця поряд,він завжди мав запасний план,хоча і був божевільним.Та вони побачили те,в що безпосередньо він вірив,у що не вірили інші-армію.Ненсі побачила сотні озброєних роботів,що йшли просто на людей,вони йшли організовано,нога в ногу,вони йшли з метою,вони йшли серед пилу,вони були складені по анатомії людини.На мить вона подумала,що ось вона-ідеальна людина,без потреб та слабкостей,здатна працювати та вбивати по команді.

Тепер вони стояли один навпроти іншого,обзроєні,готові вбивати за свої переконання.Це був справжній бій серед пилу та руїн,в самому ядрі суспільства.Знищувались роботи,гинули люди,повсюди були обірвані нерви «ідеальних людей» та кров справжніх особистостей.Звук пострілів не обривався.Сід вів свою армію,Сід був прекрасним,з розлохмаченим волоссям та в чорній куртці,він знищував роботів,наче сам був один з них.Ненсі боролась з Джинні,вони загубили серед людей решту групи,вони не бачили нікого,кулі свистіли попри пасма волосся,що вибивилась і розлітались,живучи своїм життям.Саме в ці моменти вони були прекрасними.

Бій доходив кінця,якби можна було б бачити небо,там були б зорі.Але під чорним небом людей залишалось менше,та вони насолоджувались останніми вільними ковтками повітря,вони насолоджувались самою ідеєю померти за мету,хоча і провалену.Сід не здавався,він був практично останнім в полі воїном,він не чув навколишнього світу,він чув лише музику,що звучала в його вухах.Він до останнього вірив в Революцію,в поле його зору попали два надто прекрасних воїна-в одного було красиве кучеряве чорне волосся,попри усю заплутаність та пилюку,а в іншого таке рідне руде.Саме тоді Сід усміхнувся,зрозумівши що ще не все втрачено,цей вид його залюбував,він побачив як куля летить в бік дівчат,та був надто далеко,щоб відштовхути,він кричав,він відчував як сили покидають його,як музику в голові змінює дивний шум.Куля потрапила в Джинні,мить-і вона лежить серед руїн,її блакитні очі бачили зорі,а тіло стало бездиханним.Руда дівчина поряд намагалась щось зробити,вона метушилась,вона вперше була такою схвильованою та розгубленою.Сід побіг до неї він обороняв свою кохану та тіло бездиханної подруги,він починав усвідомлювати реальність,людей ставало все менше,до Ненсі підбіг ще один хлопець,він бачив,що це кінець,що вони програли цю битву.Роб взяв її за руку,намагаючись заспокоїти,за іншу руку взяв Сід,вони залишились троє.Вони стояли так,вони оборонялись з останніх сил,хоча розуміли,що це вже марно,через хмару пилу світ розмився,цю трійцю виділяло лише яскраве волосся Ненсі.